Наталя Ящук, 29 років, із Бердичева Житомирської області торік на місцевому базарі за 20 грн купила саджанець інжиру в горщику.
— Я прочитала, що в свіжих плодах інжиру багато вітамінів. У мене 4-річний син, так то для нього, — розповідає. — Я маю 35 вазонів у квартирі. Але таких квіток із кленоподібними листочками, як у інжира, нема. То він ще й урізноманітнив моє вазонне царстов, — додає жінка.
За рослиною Наталя доглядає так, як порадила продавець. Поставила інжир на підвіконня з сонячного боку. Коли треба поливати, перевіряє так: встромлює палець у землю на 2 см. Якщо суха — час дати рослині води. Поливає раз на два тижні взимку й восени. Та двічі на тиждень у весняно-літній час.
Розповідає, що наприкінці літа рослина скидає листя. А вже в лютому воно з"являється знову.
— Але найбільш мене здивувало те, що на інжирі не було цвіту, — каже Ящук. — У березні з гіллячок почали "вистрелювати" зелені бруньки. Вони збільшувалися на очах. А в травні плоди почали синіти.
На початку літа Ящук зібрала перший урожай — 12 інжирин.
— До цього ми куштували лише сушені плоди. Нам із чоловіком свіжий не сподобався, — кривиться. — А наш малий їв залюбки.
У ньому є щавлева кислота й багато клітковини. Тому його не рекомендують вживати при порушеннях мінерального обміну, а також при гострих захворюваннях кишковика. Через високу калорійність інжир не варто їсти схильним до повноти та хворим на цукровий діабет.
8 
35413
Коментарі
1