Садівник із селища Летичів на Хмельниччині 44-річний Юрій Костюк вирощує 20 сортів смородини. Каже, щороку з одного куща має щонайменше відро ягід.

— Бувають завбільшки, як вишні, бо правильно обрізав куща, — пояснює. — Роблю це весною, тільки смородина викине бруньки. Зрізую кожну гілку до третьої бруньки. Тоді кущ усю силу віддаватиме ягодам. Як відплодоносить, піде далі в ріст. Коли кажу то людям, ті жахаються. Різати кущі шкода. Перевіряв кілька років: той самий сорт необрізаний має дрібніші ягоди, і їх менше.

У квітні Костюк розмножує смородину, порічку й аґрус черешками. З гілки виростають декілька нових кущів.

— Починаю роботу, доки бруньки ще не розкрилися. Навколо куща рию неглибокі канавки — промінчиками від стовбура. Наполовину вкорочую сильні нижні пагони. Пригинаю їх та вкладаю у канавки. Землею не присипаю. Аби трималися внизу, пришпилюю металевими гачками.

Коли нові паростки витягнуться на 10–15 см, садівник засипає канавки вологою землею з перегноєм та торфом. Верхівки паростків залишає на поверхні. Двічі-тричі за сезон підгортає.

— У серпні ростки пересаджую. Можна без укорінення. Весною обрізаю дворічні гілки, щоб на кожній було 15 бруньок. Устромляю їх у перекопану й добре политу землю під кутом 45 градусів. Зверху лишаю п'ять-шість бруньок. До літа будуть нові кущі.

×