45-річна Галина Шведа із села Березець Городоцького району Львівської області вирощує селеру. Перші плоди має наприкінці літа.
— Селера — рослина непроста. Треба знати її секрети. Перед висівкою дрібне насіння висипаю на папір та скроплюю розчином марганцівки, щоб убити мікробів. Коли насіння трохи підсохне, висіваю в ящики. Звичайна земля для селери не підійде. На дно даю полову, курячий послід, далі ґрунт, трохи попелу та піску. Підливаю відстояною водою або дощівкою. Ящики накриваю плівкою та тримаю у темному теплому місці.
Щойно з'являться сходи, плівку відкривають та ставлять на світло. Стебла виростають дуже тонкі. Підливати слід до просихання ґрунту. При появі двох справжніх листків із зубчиками можна пікірувати у парник. Відстань між ними має бути не менше ніж 5 см. У відкритий ґрунт кореневу селеру висаджують наприкінці травня.
— Саджу переважно сорт яблучний, деколи едвард. При пересадці у розсади відщипую верхні листки, а на корінці обскубую вусики, тоді краще росте. Відстань між рослинами приблизно 30 сантиметрів. Поливаю. Зо три рази, приблизно кожні 10 днів, підживлюю гноївкою. Розраховую літр на 10 літрів води.
Селеру треба часто прополювати і зрихлювати землю. Приблизно у липні, коли з'являється головка, нижні листки обривають. Якщо все правильно робити, городина виростає соковита, з білою м'якоттю, всередині без порожнин.
— Одна рослина може заважити півкілограма. Додаю селеру до перших страв, роблю салати. Листя використовую для закруток, хоча люди їдять його і сирим.
Збирають з городів селеру у жовтні. Вона добре зберігається до весни.
2 
35413
Коментарі