У 60-річного киянина Миколи Яценка на ділянці росте барбарис. Це єдиний кущ на весь дачний масив поблизу села Проців Бориспільського району Київської області.

— Купив саджанець десять років тому. Він почав давати добрий урожай тільки років чотири тому. Сусіди з мене сміялися, що вимахав величезний кущ, а ягід нема. А тепер просять саджанець, — чоловік погладжує темно-червоні листки високого куща.

Барбарис до землі не вимогливий, але краще ростиме на вапняній. Кущ добре переносить спеку, посуху й заморозки. Але якщо біля коріння постійно збиратиметься калюжа, барбарис починає хворіти. Він однаково добре почувається в тіні й на сонці. У затінку листочки барбарису залишаються зеленими і майже не червоніють.

— Я не переживав, що плодів не було. Він навесні так гарно квітне, що очей не відвести. Такі світлі, біло-жовті китиці маленьких квіточок вкривають усю рослину, — захоплено розповідає садівник.

Кущі барбарису можна розмножувати насінням або черешками. Нова рослина почне цвісти лише на третій-четвертий рік. У перші роки цвітіння даватиме мало плодів, але згодом кущ обов"язково рясно вкриється ягодами.

Нині на колючому кущі майже дозріли червоні невеличкі ягідки овальної форми. Збирати врожай треба трохи зеленкуватим. Ягоди дуже ніжні, довго не лежать і псуються навіть від пересипання з миски у миску.

— Цього року ягід найбільше. Але на варення зберемо лише половину, все інше онуки з"їдять. Вони на подвір"ї гуляють і смикають ягідки замість цукерок, — усміхається чоловік.

Ягоди барбарису корисні для шлунка

Ягоди барбарису містять органічні кислоти (яблучну й лимонну), вітаміни С і Е, каротин і дубильні речовини. Вони мають заспокійливу дію, знижують тиск. Їх рекомендують як засіб, що підвищує апетит. Барбарис радять їсти для профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту. У кулінарії ці ягоди використовують як приправу до м"яса та плову. Із плодів варять варення та мармелад.

×