На початку 1970-х у совєтських кіосках можна було купити журнал "Корея", що його пхеньянський режим видавав різними мовами для пропаґанди "променів чучхе", тобто свого унікального шляху до комунізму. Ми реготали до сліз, читаючи журнал одне одному. Корейський пропаґандистський дискурс був як совєтський — тільки ще гротескніший.

У другій половині 1970-х журнал зник із кіосків. Видно, совєти спохопилися, що змаразмілий Брежнєв стає дедалі подібнішим до Кім Ір Сена, а корейська новомова — це досконала пародія на комуністичну новомову СССР.

Пропаґанда, як і порнографія, збуджує лише тих, хто готовий нею збуджуватися. Для всіх інших вона є просто смішною. По суті, вона сама себе пародіює. І коли я дивлюся, наприклад, пропаґандистський ролик "Росія без Путіна", де бідолашним підданим розповідають, як кепсько їм буде без царя, я не зможу стримати усмішки. Хоча, за задумом творців фільму, глядачеві мало би бути моторошно: Росія без Путіна поринає в хаос, Китай забирає Сибір, а Грузія не лише відвойовує Абхазію та Південну Осетію, а й прихоплює собі Краснодарський край. Навіщо? А щоб провести в Сочі зимові Олімпійські ігри 2014 року. І головне, не допустити на них росіян!

Росія без Путіна поринає в хаос, Китай забирає Сибір

Іноді мені здається, що це такий вишуканий стьоб. І коли якийсь наш чиновник каже, що Янукович для нього як бог, учена дама вбачає в ньому породу спадкового аристократа, а вчений муж порівнює з Шарлем де Ґоллем, — я не можу позбутися відчуття пародійності. Припускаю, що як тільки цей уславлений ними Франкенштейн зникне з нашого історичного обрію, вони всі дружно скажуть: "Та ви що, то ж був жарт! Невже ви гумору не розумієте?".

Розуміємо. Ми читали журнал "Корея" і знаємо, що він теж — "як Африка".

×