"Я не розумію, навіщо тут тримати людей похилого віку. Дострокового звільнення вони не дочекаються. Не працюють. Деякі вже маразматики. Ми просто годуємо їх, поки не помруть", - розказує заступник начальника з виховної та психологічної допомоги Білоцерківської виправної колонії Олександр Пешеходов, 48 років. Одягнений у військову форму. На руці масивний годинник.
Перебуваю на території Білоцерківської колонії суворого режиму. Розташована на вул. Василя Симоненка, 16. Займає площу 3 га. Корпуси триповерхові. Тут відбувають покарання 375 чоловіків віком від 18 до 63 років.
На вході у мене забирають телефон. Замість нього видають металеву бирку та білий електронний пропуск. До нас підходить супроводжувач - психолог Сергій. Зі мною не говорить. Біля дверей лунає гучний звук. Горить зелене світло. Виходимо на внутрішнє подвір'я.
Є клумба із трояндами та город із цибулею. Один засуджений сидить під деревом і палить. Звертаю увагу Олександра Миколайовича на коня, запряженого у віз. На ньому - чоловік у солом'яному брилі. Привіз продукти. Пояснюють, що правилами вʼязниці тільки такому транспорту можна заїжджати на територію. Із їдальні чути запах вареної картоплі. Звідти лунає російський гурт "Бі-2".
"Бунтів через харчування, слава Богу, не було. Їжу, що передають рідні, засуджені забирають із собою. Порції у їдальні великі. Пекарі щодня встають о 4 ранку, печуть хліб. Сьогодні на обід картопляне пюре, салат і компот. Загалом в установі годують тричі на день. Варять в алюмінієвих казанах на 50 літрів," - каже Олександр Пешеходов.
Решта ув'язнених встають о 6 годині. За бажанням ідуть на роботу. Це сприяє достроковому звільненню. Працевлаштування офіційне, мають погодинну систему оплати. За 40 годин заробляють 1 400 грн. Виготовляють автомобільні причепи й мішки.
За часів Союзу сів за групове убивство рекетирів у 18 років. Спочатку душив, а потім зарізав ножем
Місце для прогулянок розташоване поруч зі спальним корпусом. Воно обгороджене металевими ґратами. Посередині стоїть вішак для одягу та лавка. Навприсядки сидить засуджений без футболки. Витирає піт з обличчя. Цигарку тушить об підошву.
На території колонії є храм Православної української церкви. Її збудували ув'язнені 2000 року. Іконостас різьбили із дерева 6 років. Посередині - картина "Таємна вечеря". Службу веде отець Андрій по п'ятницях та неділях.
"Дзвіницю будував засуджений Виговський, - веде далі Олександр Миколайович. - За часів Союзу сів за групове убивство рекетирів у 18 років. Спочатку душив, а потім зарізав ножем. За тодішніми порядками чекав розстрілу. Коли прийшов до влади Кучма, цю міру покарання відмінили. Дали чоловікові загалом 25 років тюрми. Вийшов достроково, у 35".
У спальному корпусі пахне фарбою. Олександр Миколайович проводить рукою по свіжій штукатурці. Хвалить двох ув'язнених із відрами та шпателями в руках.
В одній із кімнат стоять сейфи. Кожен підписаний ім'ям та прізвищем в'язня. Там зберігаються особисті речі. Туалет окремо. Унітазів немає. Замість них - дірки у підлозі. Видно вигрібну яму. Туалети розділені цегляною перегородкою. Поруч - 2 умивальники. Душові кабіни в окремій будівлі. Засуджені купаються раз на тиждень. У кімнаті виховної роботи є телевізор та бібліотека. Працює баня, перукарня, майстерня з ремонту одягу і взуття.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Футболісти Мамаєв та Кокорін потраплять у колонію
У кімнатах живуть по 15 людей. Ліжка металеві. Поруч стоять тумби. На одній із них - фотографія рідних. Біловолоса жінка разом із двома дівчатами-близнятами. На стіні висить ікона з рушником. Під нею - "тривожна кнопка".
"Це на той випадок, якщо комусь стане зле. Якось у засудженого стався серцевий напад, - пояснює Олександр Пешеходов. - Шо, хлопці, позбиралися? Дівка гарна, да?" - показує на мене.
Позаду мене стоять восьмеро ув'язнених. Усміхаються. В одного на зубах видно карієс. У другого - обидві руки в татуюваннях. Біля вікна бачу смаглявого 39-річного Олександра.
"Мене перевели із Бучанської виправної колонії, - каже. - Там відсидів 8 років. А сюди перевели на останні два місяці досидіти."
"Тільки я не можу понять, чого ти там вже не досидів, - каже заступник. Веде мене далі. Показує одну з особових справ. - Ось, чоловік прибув у квітні цьогоріч. Уже не раз сидів. Цього разу судили за крадіжку. Вкрав 115 гривень та цигарки", - пояснює.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Поганий приклад: в'язні почали бунт у колонії
На вулиці бачимо розхристаного лисого чоловіка. Живіт і щоки спечені сонцем. Василю Мартинову 33 роки. Сьогодні він виходить на волю.
"Давай, Вась, не попадайся більше, - звертається до нього Олександр Миколайович. - Багато пив. Здається, за крадіжку алкоголю і сів. Навіть тут робив брагу із хліба і цукру. Забирали неодноразово, а він не зупинявся. Казав, що робив, робить і буде це робити".
У медчастині працює 25-річний фельдшер Сергій. Для увʼязнених є стоматологічний кабінет, рентген, амбулаторія та ізолятор. Лікує за гроші, консультації безоплатні. При потребі викликають "швидку". У такому випадку керівництво в'язниці теж їде в лікарню. Під час операцій завжди присутні представники адміністрації. Робити татуювання забороняють. Так передаються інфекції.
Часто жінки оформляють себе як матері-одиначки. Це для того, щоб мати більше соціальних виплат.
"Буває так, що жінки виходять заміж за чоловіка, якого ніколи не бачили. Увʼязненим треба, щоб хтось носив передачі. Знайомляться через газети. Виписують мемуари, - продовжує Олександр Миколайович. - До нас приходить жінка із РАЦСу, оформляє шлюб. Можуть найняти фотографа. Запрошують батьків. Після урочистостей молоді йдуть у кімнату побачень. Колись жінка принесла із собою наркотики. То ледве її відкачали".
Кімнати для побачень діляться на стандартні і люксові. Там є меблі, холодильник, телевізор, мікрохвильова піч. Поруч гральна для дітей. Посередині стоїть гойдалка. Раз на місяць засуджені можуть взяти кімнату від 1 доби до 3. Оплачують самі або їхні рідні. Вартість - 78 грн/доба, "люкс" - 85 грн. В опалювальний період - від 141 грн.
"Часто жінки оформляють себе як матері-одиначки. Так отримують більше соціальних виплат. Але щоб побачитися у в'язниці з чоловіком, їм потім доводиться довести батьківство, - додає Пешеходов. - Адміністрація робить тест ДНК. Лише після цього пускаємо на побачення"
В інтернет-кімнаті стоять 4 комп'ютери. Пʼятий - для судових засідань. Доступу до соціальних мереж та еротичних сайтів немає. Дзвонити по телефону в'язням дозволяють за гроші. На місяць це коштує 75 грн.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У колонії, де бунтують в'язні, виявили жорсткі порушення
Знайомимось із наймолодшим засудженим у колонії. Костянтину 18 років. Одягнений у гольф. Нервується. Ховає руки за спину.
"Заліз у магазин цукерок набрати, печива, - пояснює, чому потрапив у тюрму. - Залишилось відсидіти 2 роки і 10 місяців. На волі чекає мама. "Похвалила", сказала так і продовжувати".
"Нікому не подобається, що у нього забрали свободу. Істерять, ріжуть вени, голодують. Здебільшого це ті, хто вперше потрапив у вʼязницю. Тут діляться на "землячества". Шукають своїх з області, району або міста. Жінки їх чекають. Приїжджають із грудними дітьми, - говорить Олександр Миколайович.- Але все ж при виході на волю "ламаються". Крадуть, убивають і повертаються назад. Рідше стають набожними, ходять у церкву.
За бійку між арештантами покарали всіх працівників колонії. В'язні побили охоронців. Двоє зазнали струсу мозку і переломів ребер, третьому пробили легені.
4 
Коментарі