"Пес жив тут. А тепер і я з ним" - чоловік поселився у собачій будці

6

На Київщині в селі Вишеньки Бориспільського району жінка виставила на вулицю свого чоловіка. 75-річний Валентин Булгаков 12 років жив разом з цивільною дружиною у квартирі. У січні оселився в металевій будці, що стоїть у дворі будинку.

 

З Києва до Вишеньок їхати машиною 25 хв. Біля сільської ради кілька жінок продають картоплю, цибулю, зелень і книги. Питаємо в них про чоловіка, який живе в будці.

"Ходімо, покажу. Я - його сусідка. Допомагаю Валіку, чим можу. Годую. Наш голова його відправляв у лікарню. Двічі відвозили, але він тікав", - відповідає жінка в білій хустці. Представляється Людмилою.

 

Жінка кілька метрів веде дорогою, а потім повертає ліворуч. Невелика будка, накрита шифером, стоїть за сільською радою. Червона фарба на металевих стінах полущилася. Поруч з дверима лежить подертий матрац і пес Барон. Двері в будку відчинені. Всередині на невеликому столі стоять кілька банок і чашок, збоку - алюмінієва миска і попільничка. Поруч лежить пакет зі сміттям. Крізь прочинені дверцята шафи видно шкіряну куртку і джинси, що висять на поперечині. Пахне цигарками і брудними шкарпетками. На дивані лежить вовняна ковдра і купа лахміття. Там спить господар.

До будки підходить 61-річний Олександр Васильович, що живе в будинку поруч, із тарілкою гарячого борщу. Ставить її в будці на стіл. Поруч кладе ложку.

"Прокидайся. Борщу поїж, поки гарячий", - Олександр Васильович заходить в будку і торсає Валентина Івановича.

 

Той прокидається. Сідає за стіл і пригладжує розкуйовджене волосся. Коли бере ложку, низько нахиляється над тарілкою. Коли їсть, чавкає.

"Даємо те, що виходить. Що, окремо будемо йому варити? Дружина вчора спеціально прийшла з роботи і ввечері зварила борщ. То ми з дідом не голодні. Він же людина, їсти хоче. Жалко його, хороший дід. Знайомі з ним років 10. 12 років тому він тут оженився. До того жив з другою жінкою в якомусь селі під Переяславом на Київщині. Коли вона померла, там хату продав і сюди переїхав. Став жити з Валентиною. Жили вони нормально, поки не вмішалася її донька. Вона завагітніла і до них переїхала. Коли народила, попросила Валентина з'їхати. І раніше бувало, що він у будці жив. Але з переривами. А потім з квартири всі його речі винесли і він тут оселився. Коли морози були, то ходив до сусіда. Той брав з нього 100 гривень у день", - каже Олександр Васильович.

 

Після обіду Валентин Іванович підпалює цигарку. Він у потертих джинсах, сірій кофті та військовій безрукавці.

"Народився в Макіївці під Донецьком. З 16 років працював на коксохімзаводі. Заробив на пенсію вісім тисяч гривень. Ми з Валентиною добре жили, я ніколи їй не грубив. Разом зі своєю донькою вони всю пенсію з моєї картки знімали. Дочка винна, що ми розійшлися", - розповідає чоловік.

 

В будку заглядає пес Барон. Гавкає, а потім крутить хвостом.

"Барона донька Валентини ще цуценям взяла. Пес жив у дворі в цій будці. А тепер і я з ним. Коли про мене сюжет зняли, то Валентина прийшла наступного дня. Як вона мене "хвалила". Навіть не знав, що я такий. І поганню називала, і ким я тільки не був. Але я не ображаюсь. У мене такий характер. Я хоч і конфліктний, але стриманий", - каже Валентин Іванович.

 

"На днях їздили дивитися нову будку. Вона краще, хоч і невелика. Мені місця вистачить", - додає він.

До будки підходить сусідка Людмила в окулярах.

"Це моя подруга, вона завжди мене виручає", - пояснює Булгаков.

"І сьогодні виручила. Привезла телевізор. Показати, що тебе не залишають у біді. Він сьогодні вже втомився. Ви знаєте, з котрої у нього люди?", - відказує жінка.

Булгаков має проблеми із ногами. Але до лікарні лягати не хоче.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ходила брудна і голодна: батько і мачуха серед ночі вигнали з дому 10-річну дівчинку

"Провели попередні домовленості з будинком пристарілих. Але чоловік категорично відмовляється, щоб його туди влаштували. А силоміць тягнути його не можемо", - каже сільський староста Віталій Пилипчук.

×