7-річний Ігор Жебко з березня цього року почав займатися картингом. За цей час хлопець отримав багато медалей та нагород. Здобув 19 кубків.
Журналісти Gazeta.ua поцікавились у маленького полтавця, як себе почувати зіркою, а у його батьків розпитали, у скільки обходиться недешеве захоплення.
Перше авто купили у березні цього року, коли побували на змаганнях на полтавському картодромі "Лтава".
"Виступав наш знайомий. Дав спробувати поїздити. Ігорю сподобалося. Довелося купувати карт", - пояснює батько Олександр Жебко.
Картинг - єдиний вид автотранспорту, на якому можна їздити дітям. Для цього треба пройти спеціальну комісію, мати ліцензію та нотаріальний дозвіл від батьків. Щоб зібрати сина на перші змагання батьки затратили понад 2 тис. євро.
"Першу машину купили за $1,2 тис, пригнали з Дніпра. За друге заплатили на $300 більше. Придбали його нещодавно. Першу продамо, або будемо здавати в оренду", - розповідає дорогою на полтавський картодром матір хлопця Лілія Ковалевська. Їдемо на тренування на її легковику Audi. Ігор сидить на задньому сидінні.
Автомобіля не достатньо для того щоб займатися спортом, ще треба й спеціальний одяг: шолом, комбінезон, захист на ребра. Також необхідні рукавиці, фіксація для шиї та спеціальне взуття. Захист необхідний, бо сидіння в машині пластикові, а амортизація відсутня.
На перегони виїздять на три дні. На цей час оплачують проїзд, харчування, проживання та платять гроші за відрядження механіку та тренеру. Вони працюють у спеціальному наметі, який слугує, як гараж. На ремонт за одні змагання карт може ставати декілька разів.
"Батько підрахував, що один сезон обходиться у 10 тисяч євро. У Києві одне тренування коштує 100 євро. У Полтаві дешевше. На місяць платимо тренерам 10 тисяч гривень. Маємо чотири тренування на тиждень", - зазначає Лілія. Надалі планують вийти на європейський рівень, це в рази дорожче.
Ігор Жебко двічі потрапляв в аварії під час перегонів.
"На змаганнях у Києві вилетів з машини під час входу в поворот. З машини було не страшно вилітати, а боляче. Нога сильно боліла. Тіло було в синцях, а ніс - у крові", - долучається до розмови Ігор.
"Страшно, коли зупиняють перегони. Бачиш, як туди мчить "швидка" і розумієш — лікарі біжать до твоєї дитини. А син у той час переживає, чи встигне механік зробити машину, щоб встигнути у наступний заїзд", - додає Лілія. Каже, що нервування матері нерідко передається дитині. Тому мами на перегони намагаються не ходити.
Змагання у теплу пору року проходять через тиждень, інколи щотижня. Намагаються долучитися до всіх, які проходять по Україні. Лілія це пояснює тим, що краще, коли більше дітей на трасі. Для прикладу у Полтаві всього три хлопця, в Україні на перегонах буває 9-12 учасників, а у Європі їх кількість сягає 30. Виїжджають у п'ятницю, тож Ігор традиційно пропускає один день у навчанні.
"Вчителі дозволяють. Але кажуть: "Якщо не приходиш на навчання, то маєш привозити нам кубки. На популярність у класі це ніяк не впливає", - сором'язливо говорить.
За кілометр до картодрому Лілія зупиняє авто і пропонує Ігорю сісти за кермо. Той швидко перелазить матері на коліна. Вмикає першу передачу, автомобіль рушає. Жінка пояснює, що батько часто садить за кермо сина.
Юний спортсмен заїздить у ворота та паркується на картодромі. Виходить з машини і біжить до тренерів, які готують карт до тренування.
Тренують його спадкові картингісти Юрій Гонтовий та його син Денис.
"З дітьми легше працювати, ніж з дорослими. З ними займаємося в ігровій формі. Перші рази возимо в карті на мотузці. Так робимо, щоб звикли до звуку працюючого двигуна. Щоб дитина самостійно почала швидко їздити, знадобиться щонайменше місяць", - пояснює Денис.
Діти від 4 до 6 років їздять не більше 60 кілометрів на годину. Великі карти можуть розвивати удвічі більшу швидкість.
Ігор перевдягається у чорний комбінезон. Лілія допомагає вдягти шолом. Хлопець сідає у карт і виїздить на трасу.
4 
35413
Коментарі