"Основними причинами смерті поранених є масивна крововтрата та шок" - перша меддопомога

З 26 лютого в Гайсині на Вінниччині у приміщені школі проводять практикум з першої домедичної допомоги.

- Ці знання можуть врятувати комусь життя. Передавайте своїм знайомим, що курси проходитимусь щодня. Ми не медики, але наші грамотні дії збережуть життя пораненим до прибуття медичного працівника, - каже вчителька Юлія Давидко з Гайсина на Вінниччині. 27 лютого в місцевій школі вона організувала практикум з першої домедичної допомоги. Люди збираються на навчання другий день поспіль.

У класі всі місця зайняті. За інструктажем лікаря слідкують жінки різного віку.

- Основними причинами смерті поранених є масивна крововтрата та шок. Час надання домедичної допомоги на полі бою дуже обмежений, - розповідає лікар Дмитро Ігорович. - Якщо надаєте допомогу під вогнем, дії обмежені. Головне зупинити кровотечу, звільнити дихальні шляхи і розмістити пораненого в правильній позі – покласти на бік. Із собою необхідно носити не тільки перев'язувальний матеріал, а й маркер чи ручку. Важливо на лобі пораненого вказувати точний час накладання джгута. Це зорієнтує медиків, як діяти далі. Адже час знаходження джгута на кінцівці в теплу пору має бути не більше 2 годин, а взимку – година максимум. Якщо перетримати, є небезпека омертвіння тканин знекровленої кінцівки.

Лікар показує на дівчині, як накласти джут. Після цього жінки тренуються це робити парами.

- Якщо вчасно не зупинити артеріальну кровотечу, то потерпілий може загинути протягом декількох хвилин. Кров з артерії - яскраво червона, б'є сильним струменем. Неприпустимо гаяти час на звільнення постраждалої кінцівки від одягу, джуг найкладаємо якнайшвидше. Якщо це нога, то біля стегна. Замість джгута може згодитись, ремінь, будь-яка цупка тканина і навіть презерватив. Його накладають до тих пір, поки кровотеча не зупиниться.

- Якщо немає перев'язувальних матеріалів, на рану можна накласти жіночу гігієнічну прокладку, або вкласти в середину тампон, - додає медсестра 39-річна Алла.

 

27 лютого до парафіян храму Святого великомученика і цілителя Пантелеймона Православної церкви України звертається жінка в червоній куртці.

- Після служби не розходьтеся. Там фермер привіз борошно і молоко. Дівчата, розбирайте. Напечете пиріжків нашим воїнам.

- Так, а в нас що, дома борошна немає? Ми із свого печемо, - каже 55-річна Галина Антонівна.

- Якщо людина вже привезла, то треба розібрати. Все піде на потрібну справу. Ось лиш шкода, що дріжджів вже ніде не знайти. Доведеться пекти прісні.

Біля входу до храму вишукуються жінки. Дружина священика кожній насипає в пакети борошно і розливає в банки та пляшки молоко.

- Біжу додому, - каже 37-річна Ірина Поляруш. - Щойно подзвонила тітка, просить до неї зносити порожні півлітрові банки і кришки для закруток. Вчора фермер Андрій Врещ з села Копієчка зарізав усю худобу в своєму господарстві - і свиней, і бичків. Цілу ніч робив з односельцями тушонку на передову. Сьогодні будуть продовжувати, але банок не вистачає.

На вулиці невисока жінка наздоганяє свою родичку.

- Марино, я тебе ще раз прошу збирай дітей і їдь. Хіба не чула, лише цієї ночі тричі вмикали сирену повітряної тривоги? Наш пастор казав, що на польському кордоні зустрічатимуть, навіть закордонного паспорта не треба.

- Ні. Я вже сказала, ми залишаємось вдома. Моєму похреснику лише місяць тому виповнилось 18 і він уже в територіальній обороні. Невже я можу піджати хвоста і втекти?

×