"Коли моя дружина Юдіт почула першу пісню з проекту, сказала: "Це музика зцілення, мені стало краще!". Вирішив, не зупинятись", – говорить британський продюсер, власник музичного лейблу Toccata Classic Мартін Андерсон.

У холі Львівського Палацу мистецтв 31 липня з місцевим оркестром Ukrainian Festival Orchestra записують "Пісні для Юдіт". Цей проект присвячений дружині Андерсона, яка померла від раку. Твори для концерту він замовляв у композиторів зі всього світу.

"Друзі, я розумію, що це складно. Але нам треба зіграти цей уривок максимально делікатно. Ваші смички мають ледь торкатися струн, - каже английською Пол Манн, 53 года, всесвітньо відомий дирижер з Лондона. - Давайте спробуємо ще раз".

 

У конференц-залі понад 40 смичкових музикантів сидять на стільцях. Дехто – без взуття. У залі задуха. Перед ними - пюпітри з партитурами. Музиканти часом щось позначають у них простими олівцями.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Український фільм отримав нагороду престижного кінофестивалю

"Граємо такт 343. Зробіть це "піано" максимально глибоким, і в той же час - тихим, - Пол Манн чухає потилицю баттутою (диригентською паличкою - Gazeta.ua). Підносить її вгору, відраховує ритм і дає вказівку починати.

 

Оркестр грає. Диригенту не подобається, він зупиняє музикантів. Старе покриття підлоги скрипить. Через це неодноразово припиняють запис.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У Штатах вперше опублікують невидану прозу Гемінґвея

Ukrainian Festival Orchestra Тарас Демко заснував спільно із директором Львівського органного залу Іваном Остаповичем у 2014 році. Оркестр гастролює в Україні та за її межами.

 

"Щороку наш оркестр готує по 24-25 програм, а це надзвичайно багато, - ділиться Тарас Демко. В руках крутить телефон. - Але це дає можливість співпрацювати з найкращими музикантами. Працювали із львів'янкою флейтисткою Марією Семенюк. Вона грає у "Консертгебау" - королівському концертному залі в Амстердамі. Сподіваюсь, наші музиканти також отримають світове визнання".

Повертаємось до залу. Кінцівку композиції з соло скрипки перезаписують понад 10 раз.

 

Музиканти стомлені, позіхають. У перервах розтирають руки. Пол Манн та Мартін Андерсон, який протягом усього запису сидів на задньому ряду, виглядають задоволеними: по закінченні запису аплодують та схвально кивають головами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "9 млн грн із податків на тупе та понуре кіно" - скандал у мережі

"Спочатку наша робота була повільною і важкою. Але так буває з кожним оркестром, який бачить партитури вперше, - розповідає 62-річний Мартін Андерсон. Говорить обпершись на стілець. Поправляє сиву бороду. – В роботі з музикантами важливо знайти потрібне звучання. Проект непростий. Його писали сучасні композитори, які дозволяють собі виходити за рамки традицій класичної музики. Кожен інструмент у цих композиціях важливий. Найменша помилка - надто голосний, чи надто твердий звук - може бути фатальним для композиції. Тому й працюємо так довго над одним уривком".

 

"Ви напевне чули про американського диригента українського походження Теодора Кухара. Розповів йому про цей проект. Він запевнив, що у Львові, є саме оркестр, який підійде нам. Так я почав працювати з Ukrainian Festival Orchestra".

Прошу розказати більше про ідею проекту.

"Все почалося із одного твору. Юдіт залишилось жити місяць. Я попросив свого хорошого друга, композитора Стіва Елкока написати композицію спеціально для неї. Наступного дня він надіслав "Пісню для Юдіт". Можливості зробити повноцінний оркестровий запис не було. Я включив дружині міді-реалізацію - відтворення через електронну програму. Пізніше звернувся до багатьох знайомих композиторів написати щось. Так з'явилось трохи менше сотні творів для струнного оркестру".

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Махно грав і ганяв гусей" - чим дивує єдиний в Україні музей гармоніки

У хол виходять музиканти, несуть футляри з інструментами. Обступають Мартіна, слухають його розповідь:

"Юдіт померла у 37 років. Родом була із африканської країни Ерітрея, що межує з Суданом та Ефіопією. У нас залишився син Алекс. Йому 8. Він уміє грати на скрипці та фортепіано. Знаєте, вперше в історії класичної музики сотні композиторів писали музику для жінки африканського походження".

Очі Мартіна Андерсона червоніють, голос починає тремтіти.

Музиканти фотографуються з ним. Потискають руки, дякують.

 

×