Платон Задорожний 45 років займається бджільництвом

19 серпня в Україні відзначають День пасічника. Напередодні поспілкувалися з гайсинським бджолярем 69-річним Платоном ЗАДОРОЖНИМ. Він займається бджільництвом 45 років.

Платон Павлович зустрічає біля хвіртки, одягнений у спеціальну куртку, на голові капелюх із сіткою.
– Зараз запалимо димар і підемо до вуликів, – усміхається. – У Гайсині в мене їх лише пара штук, а от на дачі в Грузькому – двадцять. У село навідуюся часто, бо за пасікою потрібно постійно доглядати. Робота кропітка, але приємна.
Бджолярству вчився в покійного тестя Петра Івановича та сусіда Йосипа Кондратюка.
– Постійно ділився досвідом мій тезко з Семирічки, – продовжує пасічник. – Правду кажучи, в юності й не думав займатися бджільництвом, обходив вулики десятою дорогою. Бо колись у дитинстві мене так сильно вжалила бджола, що я їх боявся. А тепер не уявляю свого життя без пасіки. Спілкуюсь із бджолами. Буває, поставлю долоню, а на неї сідає смугаста. Запитую: "Що ти хочеш мені сказати, маленька?" Думаю, мене люблять бджоли.

Чоловік сам виготовляє рамки й вулики. На власній пасіці має їх трьох видів – українського, даданівського та альпійського.
– Зупинився на цих видах вуликів, бо кожен має свої переваги. Українські найкраще підходять для нашої місцевості, в них бджолосім'ї добре зимують. В альпійських рої теж добре переносять зиму. Подобається, що маленьким трудівницям в такому помешканні комфортно. Там максимально природні умови, адже сама конструкція подібна до дупла в дереві. Стосовно даданівських вуликів, то їх найпростіше обслуговувати.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Настойка прополісу на спирту корисна при хворобах шлунка"

Платон Павлович розводить бджіл української степової породи та карпатських.
– Бджоли цих порід добре захищають свої гнізда, активні під час медозбору й не надто агресивні. Цього року я придбав бджіл ще й німецької породи. Але поки що якісь висновки про них робити зарано.
– Свої найперші бджоли купував у Мелешкові, – згадує. – Коштували недешево – 10 карбованців за рамку. Тому на дві бджолосім'ї витратив цілих 200 рублів.
Задорожний викачує мед двічі на рік: спочатку наприкінці травня, а вдруге перед Яблучним Спасом.
– Кожен пасічник до Спасу повинен викачати мед. Це незмінна традиція. Мій серпневий мед має чудовий аромат гречки, дуже цілющий, – веде далі чоловік. – Ще я збираю віск і прополіс.
Пасічнику в роботі допомагає дружина Марія Петрівна. Зять Василь також має невелику пасіку в Степашках.
– Онучок Максимко теж цікавиться бджільництвом. А син Микола планує збудувати бджолохату, де можна буде лежати на спеціальних вуликах-лежаках. Тоді всі будемо оздоровлюватись, – додає Платон Павлович.
Із дружиною мають сина Миколу та дочку Наталю, двох онуків – Юрія та Максима. Чоловік все життя працював трактористом на сільгоспхімії в Гайсині.

×