Фото: Юлія Довган

Іван Похідня із Розсошенців 55 років перемальовує натюрморти, пейзажі, картини жінок у стилі ню.

Біля двору зустрічає дружина Лідія Миколаївна. Всі кімнати й коридори завішані картинами. Також є кілька розмальованих фарбами гітар - електро- та акустичні. Меблі - ручної роботи.

"Намалював картину "Материнство", коли народила йому сина Славіка. Робота дуже чуттєва, приємно на неї дивитися", - показує малюнок, на якому жінка годує немовля грудьми.

"Чоловік працьовитий. Усе для дому зробить. Але йому потрібен час, щоб виносити ідею, продумати до найдрібніших деталей", - розповідає про чоловіка Лідія Похідня.

У хату заходить господар. Відносив до ветклініки домашнього кота Рижулю. Іван Володимирович спирається на тростину, запрошує до просторої вітальні за стіл.

"Малюю зі школи. Через захоплення часто перепадало. У сьомому класі вчителька попросила намалювати карикатуру на двієчників. На уроці фізкультури вчитель вийшов. Хлопці-однокласники на мене налетіли, штовхнули. Я вдарився об металеву плиту, розбив сустав у нозі. Зранку температура підскочила до 41 градуса. Добрів до врача-практиканта, який приписав компреси. Цього робити не можна було. Мене відвезли до бабки-костоправа в Мачухи. Вона водкою облила, прощупала. Однак все одно порадила операцію. Думали, мені гайка. Професор з Москви приїжджав, оперував кілька разів. Витягнули завдяки моїй мамці, земля їй пухом. Протягом півтора року вихажувала, з лікарями домовлялася. Я на витяжці лежав, пережив чотири операції. Так лишився без сустава", - розповів Іван Похідня.

Два роки навчався в художній студії.

"Після інциденту з однокласниками не хотів вертатися до малювання. Хоча тягнуло. Все-таки поступив на архітектуру в університет, та через обострєніє хвороби на півроку поїхав в одеський санаторій. Не було сенсу вертатися на навчання. Пішов працювати в інститут "Колхозпроект". Звідти переманили на Полтавський завод медичного скла. Працюю тут 44 роки художником-оформлювачем", - продовжує чоловік. Напис "Завод медичного скла" на підприємстві зробив Іван Похідня, "Склозавод" на зупинці на вул. Європейській у Полтаві - теж.

На багатьох картинах зображені море й гори. Найчастіше малює на полотнах розміром 1 х 1,5 м. Картину 60 на 80 см продав за 1,5 тис. грн, однак художники оцінили щонайменше у 4 тис. грн. Самостійно робить підрамник, натягує полотно, ґрунтує його, шліфує.

"Потім роблю підмальовку - відставляю на тиждень, щоб висохла. Тоді шар за шаром наношу фарби, доки не вималюється повноцінні образи. Пишу поетапно - як проявляється фотографія. Найважче - деталі обличчя, рук. Можу разів п'ять-шість переробити, доки не буде один в один з оригіналом. Щоб написати реалістичну картину, має бути природне освітлення. Похмура погода грає із художником злий жарт - фарби здаються темнішими", - Іван

Похідня намалював 60 картин. Удома зберігає майже 30. Багато дарує. Найбільша картина - панно розміром 5 х 4 м. Подарував директору заводу на ювілей. На ній керівник на коні з шаблею, працівники підприємства - позаду, зображені у вигляді запорожців із гарматами.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Куди дивиться Мона Ліза — відкриття учених

У червні Лідія Похідня влаштувала для чоловіка виставку в Полтавській обласній бібліотеці ім. Івана Котляревського. Показали понад 30 робіт.

"Там ніколи не виставляли еротику. А я, нікого не питаючи, розвісив свої роботи. Всі роти пороззявляли. Копію моєї найулюбленішої картини "Молодість" купив чоловік років за 70. Зображена оголена дівчина, яка дивиться на море. Це одна з небагатьох, яку писав з натури. Оригінал не продаю", - каже Іван Володимирович.

Художник також має в колекції 15 саморобних гітар.

"Креслю чертьож, потім в інтернеті шукаю схеми. Склеюю деку з кількох дощечок товщиною 2,2-3 міліметри. Надаю форму, вигибаю. Перша гітара, яку зробив, - електрична. Акустику почав виготовляти нещодавно. На неї потрібно більше часу та вміння. Читаю спеціалізовану літературу, інструкції, поради", - розповідає Іван Володимирович.

На зупинку проводжає Лідія Миколаївна. Не йде, доки не сяду в маршрутку.

×