— Бог нас таки любе. Якби це трапилося вночі — всі би почаділи й погоріли, — розповідає 36-річна Юлія Майстренко із Черкасівки. 17 листопада на горищі її будинку на вул. Озерній, 5, загорілася балка. Ймовірно, пішли іскри від димаря від груби.
У домі мешкає 36-річна Юлія з чоловіком — Сергієм
Майстренком, 40 років, доньками 16-річною Аліною й Анастасією, 9 років, та троюрідним братом Анатолієм Зозулею, 42 роки. Рятувальників не викликали. Гасили пожежу самотужки. Впоралися за годину.
Будинок Юлії дістався від бабусі. Зведений у післявоєнний час. На веранді великі вікна з дрібними шибками. Є три кімнати. У вітальні плита з грубою, біля неї сохне шість пар взуття.
За грубою є невелика спальня. На столі стоїть відкритий ноутбук. Диван без покривала, у плямах. Над ним видно діру в стелі, заліплену глиною з соломою. Її вирубали, коли загорілася балка. Щоб вогонь із горища не пішов у хату.
В домі чути запах чаду. У просторій вітальні ще не прибрали. Купами складені одяг, постіль, подушки. Вціліла стеля вкрита сажею. Місцями повідпадали шпалери.
Юлія нервує, згадуючи день пожежі.
— У п'ятницю до мене в гості приїхала 12-річна племінниця Діана. Діти полягали спать.
У суботу утром у Діани й Насті розболілися голови. Дала їм по таблєтці і пішла поратися в літній кухні. Сім'я ж велика — зварить, постірать. Зайшла в хату узнать, шо з тими дітьми, — продовжує. — На потолку образовалась тріщина. Прислухалась, а воно — трісь-трісь-трісь. Чоловік тіки прийшов із суток, ліг спати. Кажу йому: похоже, в нас балка загорілася. Поліз на горище. Кричить, щоб воду подавали. Поняла — біда. Брат Толя мнув кукурудзу. Прибіг. Почали рубати топорами балку, дранки. Пиляли бензопилкою. Добре, що всі інструменти є. Ми ж дровами топимо. Подзвонила ще до одного троюрідного брата. Прибігли з жінкою городами. Дірку в стелі прорубали аж у хату. Вниз полетіла глина, посипався жар, вода потекла.
Гасили п'ятеро дорослих. Донька Аліна подавала воду.
— У ход пішли всі відра — питні, хазяйські, помийні. Ми ллємо — воно шкварчить, в хату іскри летять, — каже Юлія. — Менші полякалися, плачуть. Я їх бігом у літню кухню. Переляк був такий, що на драбину ногою попасти не могла. Балка, видно, почала тліть давно. А тут ще й вітер по горищу. Добре, що в нас там нічого не зберігається. Стропила й шифер уціліли. Хоч із дахом над головою осталися.
Зовні слідів пожежі не видно.
— Щастя, що всі були дома, — додає Анатолій Зозуля. Живе з Майстренками 16 років. Виглядів обох племінниць. — Я знадвору побачив дим з-під шиферу. У хаті тоже густий стояв. Переживав за дітей. Вони мені рідні.
Аліна й Настя після пожежі живуть у Рунівщині в родичів. Дорослі ночують вдома.
— У мене свого дуйчика нема, подруги позносили, — Юлія показує два електрообігрівачі на столі.
Весною Майстренки розбиратимуть горище, щоб поставити нову балку замість вигорілої.
— Купить треба дуже много, — журиться Анатолій. — Балку, крокви. Шифер старий міняти прийдеться. Тільки зачепися з ремонтом. Один лист більше сотні гривень коштує. Скільки їх треба, ще не щитали.
Родині можна допомогти фінансово. Картка Приватбанку
4149 4978 3444 6157 (Майстренко Сергій Володимирович)
Дев'ять місяців був на передовій
Сергія Майстренка мобілізували 12 лютого 2015 року в АТО. Служив в Авдіївці, Опитному, в районі Донецького аеропорту. У липні 2015-го отримав поранення обох ніг.
— 1 квітня 2016-го повернувся. Зразу операцію не зробили, а тепер осколки повростали. Дрібні й багато, — говорить Юлія Майстренко.
Вона працює опалювачем Рунівщинського будинку культури. Сергій — тракторист місцевого сільгосппідприємства.
1 
Коментарі