На диск записали 12 пісень
— 2014 року з дев'ятикласницею Дашею Дуліч вирішили дослідити колискові, які співають в Абазівці. Вона писала наукову роботу для Малої академії наук. З'ясували, автентичні українські колискові, що збереглися з діда-прадіда, більше знає моє покоління. Молодь їх не береже, — говорить 46-річна Наталія Олефіренко з Абазівки Полтавського району, вчитель мистецтва і початкових класів у сільській школі. Збирає й досліджує українські колискові.
— Моя баба Валентина Деркач із Зінців мала семеро внуків, я була найстарша. Записувала те, що вона співала. Баба померла 1999-го у віці 66 років. Я на все життя запам'ятала, як вона колисала моїх менших братів і сестер, — розповідає Наталія Олефіренко.
Під час збирання колискових опитували лише жінок. Умовно розділили їх на три вікові групи, по 30 у кожній.
— "Потенційні прабабусі" — 60-річні і старші, "потенційні бабусі" — від 40 до 60 років і "потенційні мами" — від 20 до 40 років. Ми не записали жодної колискової від потенційних мам. Якщо вони й співають дітям, то сучасні пісні, — каже Наталія Григорівна. — Також кинули клич по школі та знайомих. Діти приносили нам тексти пісень від своїх бабусь. Збирала майже вся школа. Найстарша жінка, яка заспівала нам колискову "Ходить сон коло вікон, а дрімота коло плота" — місцева мешканка Людмила Андріївна Черненко. Їй тоді було понад 70 років, баба одного з учнів.
— Помітили з Дашею, що жінки дуже міняються, коли співають колискові. В очах з'являлася ностальгія. Можливо, за молодістю. Або за малими дітьми, які вже виросли. Ці спогади дуже теплі, — згадує Наталія Олефіренко.
Під час дослідження збирали не тільки тексти. Фіксували автентичне звучання.
— Записали диск "Колискові пісні Абазівського краю", на ньому 12 пісень. Це зробили у мене вдома на комп'ютері. Записували звук на диктофон. Співаю я або односельці. Текстів маємо 30, деякі з них є в хрестоматіях. Наприклад, "Котику сіренький", який вивчають у школі. Нерідко зустрічали канонічні тексти, але змінені. Часто переінакшували пісні, жінки співали по-своєму.
2016 року тему колискових з ученицею Тетяною Гонтовою представили на обласній науково-практичній конференції "Полтавщина — земля моя свята".
— Нас відзначили. Побачили цінність у тому, що не просто дослідили, а ще й записали. Включили роботу до збірки матеріалів конференції. Коли я проводжу уроки чи позакласні заняття, обов'язково розповідаю про колискову. Співаю учням. Це залучення до мови. Колискова відображає тісний зв'язок дитини з матір'ю — те, чого зараз багатьом не вистачає. Ми втрачаємо цей скарб від предків. Тому прошу — співайте колискові пісні, — каже Наталія Олефіренко.
Колискова впливає на здоров'я людини, вважає Наталія Григорівна.
— Сподобалося з цього приводу дослідження Галини Хоткевич. Вона вивчала вплив української пісні на вагітних жінок. Від українських колискових француженки, які не розуміли мови, відчували найбільш благодатний стан. На відміну від пісень інших народів. Ритміка слів і музична гармонія мають найкращий вплив. Ми порівнювали мантри, нашу колискову й замовляння, що стосуються дітей. Вони мають багато спільного. Наприклад, найчастіше повторюються звуки "а" та "о", які найлегше вимовляються.
У Наталії Григорівни двоє дітей. Сину Володимиру 21 рік, доньці Маргариті — 26. Має внучку 4-річну Катерину.
— Коли онука приїжджає до мене в гості, просить заспівати "Люлі, люлі, прилетіли гулі" і "Котку ти наш, не ходи до нас". Ще "Засни, засни, задрімай, нічого не думай". Вони для мене найулюбленіші, з дитинства були на слуху, — продовжує. — Баба співала їх на таку мелодію, що я більше ніде не чула. Коли я народила своїх дітей, ніби спрацювала підсвідома пам'ять. Згадалися всі колискові, які знала. Так само онука виросте й співатиме їх своїм дітям.
2 
Коментарі