— Кілька років тому позичив гроші, щоб відкрити бізнес. Справа не пішла, кошти вчасно не віддав, наросли відсотки, — говорить Юрій Маковченко, 44 роки. — Поїхав на заробітки до Польщі. Пізніше забрав дружину.
Працюють у місті Блонє. Корінного населення 60 тисяч. Заробітчан, за неофіційними даними — так само. Найбільше — білорусів, українців, молдаван. Живуть у котеджі на 25 чоловік, по двоє-четверо в кімнаті. Роботодавець побудував кілька таких для працівників. Платять 50 злотих за місяць — близько 350 гривень. У будинку є меблі, душ і туалет, побутова техніка. Посуд привезли із собою.
— Поки весь світ переходить на машини, у Польщі найкращий робот — українець. Працює багато, просить мало, не ламається, — сміється. — Перша робота, яку тут знайшов, була на виробництві пластикових вікон. У цеху дозволяли курити. Їхні цигарки смердять, наче кінські кізяки.
Наразі чоловік працює вантажником. Дружина фасує овочі на консервному заводі.
— Трудимося по 12 годин, із шостої ранку. Субота короткий день, неділя — вихідний. Платять 10–12 злотих за годину, полякам — 18 (1 злотий = 7 грн. — Газета). За місяць виходить близько 2 100 злотих. Кошти відразу висилаємо дітям в Україну. Відкладаємо на ремонт будинку.
У Польщі високо цінують зварювальників. Платять їм по 180 гривень за годину.
Продукти в супермаркетах дешевші за українські. Курятина коштує 5 злотих за кілограм. За 2 дні спецпропозиція — і ціну знижують удвічі. Є молоко для дітей жирністю 3,8%.
— Скільки б червоних дипломів не мав, працюватимеш на низькокваліфікованих роботах, — продовжує Юрій. — Українські там не визнають. Хоча 70 відсотків наших заробітчан мають вищу освіту. Є лікарі, інженери, механіки. Учителі приїздять на літо, поки канікули. Багато молодих сімей. За рік удвох можна заробити на квартиру.
Місцеве населення співчуває, що в Україні війна. Старанних працівників поважають. Усі звертаються на "ти", навіть до роботодавця.
— Польки недоглянуті, ніби забули, що таке гребінець. Не причесані, із жирним волоссям. Багато беззубих. Кажуть, їх і такими люблять, — долучається до розмови 42-річна Лариса. — "Коронна" страва — хляки. Нарізаний шматочками свинячий шлунок продають у магазинах герметично запакованим. Із нього варять густий суп із коренями петрушки, селери і морквою.
Удома залишились сини 24-річний Руслан та 23-річний Матвій. Обидва працюють.
Подружжя періодично приїздить в Україну для продовження візи. Віддали борги. Залишатись у Польщі не планують.
4 
Коментарі