— Є граніт, який використовують для будівництва. Це технічний камінь, його видобувають методом вибуху. Тому всередині багато мікротріщин. Не витримує погодних умов і обробки. А є декоративний граніт. Його видобувають у кар'єрах великими блоками, які ріжуть на плити будь-якої товщини. Про поставку такого граніту я й домовився 1999 року, коли відкрив свою фірму. Ми почали виготовляти невеликі й недорогі пам'ятники з натурального каменю. Окрім моєї, були ще дві таких фірми в Полтаві. Конкретних напрямків і культури в цій сфері тоді не було, — говорить 57-річний Вадим Ястремський, власник однієї з фірм у Полтаві, що займається виготовленням надгробків. Колишній військовий. Коли вийшов на пенсію, зайнявся каменярством.
Які тоді виготовляли пам'ятники?
— Стандартні: прямокутний камінь, висічене ім'я та дата смерті. Рідко — портрет.
За кілька років почали з'являтися варіанти. Промальовували деталі — заокруглені зверху, зрізані кути. Експериментували з кольорами граніту. Спочатку був чорний — габро. Є ще лабрадорит — на чорному тлі включення синього та синьо-зеленого відтінку. Потім додалися сірий, зелений, коричневий, червоний, рожевий, помаранчевий. Можемо компонувати кольори, наприклад червоний із чорним. Почали додавати художню каменярську роботу, вирізали квіти, хрести з плащаницею. Все робиться вручну, електроінструментом. Спочатку розміри були стандартні. Висота 80–120 сантиметрів, ширина 50–60 сантиметрів, не більше. Із часом пам'ятники стали більші. Зараз переважає висота від 1,5 до 1,7 метра і ширина 70–80 сантиметрів. Кожне замовлення потребує індивідуального рішення. Люди не хочуть, щоб був вигляд, як у всіх.
Ми зі співробітниками інколи їздимо на виставки до Києва та в Польщу. Востаннє був у Польщі чотири роки тому. Там виробники показували каменярські форми та моделі. Ми їх фотографували, вдома обробляли зображення. У Польщі на пам'ятниках майже немає портретної інформації. Лише ім'я, прізвище і дати. Стало менше заокруглених форм, більше гострих прямих кутів, не так кидаються в очі різьблені пам'ятники. Акцентують на простоті форми.
Ви говорили про граніт. Які ще матеріали використовують для пам'ятників?
— З натурального каменю — мармур. З ним ми не працюємо, занадто м'який. Всотує кислотні дощі, швидше заростає мохом. Для нашої кліматичної зони він не підходить. Найстійкіший матеріал — граніт. Були часи, коли працювали із мармуровою та гранітною крихтами. Це не відходи а, будемо казати, переробка гранітної та мармурової продукції в крихту розміром 10–15 міліметрів. Заливали її цементним розчином з пластифікатором у форми. Потім виріб шліфували та полірували так само, як граніт. Такий матеріал завжди вважався недовговічним.
Які штучні матеріали використовують?
Раніше ставили металеві, бетонні пам'ятники, навіть пластикові. Зараз метал не ставлять. Зі штучними матеріалами не працюємо. Немає сенсу — вони не такі якісні, недовговічні.
Скільки прослужить гранітний пам'ятник? На нього є гарантія?
— Гранітна крихта та бетонні вироби витримують 10 років. Далі з'являються мікротріщини, розшаровується і кришиться бетон. Проблема виникає там, де збирається сніг, лід і вода. Мармур витримує від 20 років. Потім починає зеленіти. Граніт вільно простоїть 50 років і більше. Його можна пошкодити лише механічно. Клімат і перепади температури не впливають.
Як роблять написи?
— Працюємо тільки руками. На кожну роботу треба по кілька днів. Вирізати портрет — два-три дні, його вибивають крапками. Прізвище, ім'я, по батькові — добу-дві. Форму надгробка ріжуть так само. Майстри використовують електроінструмент, на станках не працюємо. Менеджер, який приймає замовлення, зобов'язаний уміти малювати форми. Так замовник розуміє, який вигляд матиме виріб. Щойно проект підписано, його передають до виконання каменяру. Останнім часом ми працюємо з 3D-моделями. Створюємо на комп'ютері в різних ракурсах об'ємне зображення — детально видно, який вигляд матимуть пам'ятник і місце поховання.
А як же лазерне нанесення?
— Після машини портрет видається пласким, ніби дитина малювала. Машина вибиває, як і принтер, — рядками. Художник же з натхненням надає форми й об'єму, відчуває структуру каменю. У ручній роботі більше життя, якщо можна так сказати. Машина цього ніколи не врахує.
Розкажіть про моду на пам'ятні портрети.
— Раніше не було культури виготовлення портретів безпосередньо на пам'ятниках. У металеві й бетонні надгробки вмуровували фото на металокераміці. Поступово перейшли до ручного нанесення на камінь у граверний спосіб. Художник бере фото і через копірку переводить на граніт форму обличчя, розташування очей тощо. Потім вручну за допомогою різних інструментів вибиває деталі. Якщо придивитися до портрета, можна побачити окремі точки. Кожна з них — влучний удар майстра. Нещодавно додали фотодрук на керамограніті. Це керамічна плитка з надрукованою фотографією, яку можна попередньо обробити у фотошопі. Портрет не втрачає яскравості й довго служить. Гарантія — 50 років. Переваги: на відміну від каменю, керамограніт може передати кольори.
Робота пов'язана з людською трагедією. На похованні можуть бути скульптура, пам'ятник, птах-орел, щит та меч. Якщо починаєш заглиблюватися, чому так, — вони пояснюють життєвий шлях. Хтось був військовим, хтось — письменником. Є давня традиція наділяти форму могильного каменя інформацією про людину. Так можна прочитати історію.
Які кам'яні фігури замовляють?
— Фігури стали замовляти частіше. Це пов'язано з культурою подавання образу померлого. Незалежно від країни, люди хочуть максимально передати образ покійного. Повертається мода на янголів. До пам'ятного знака додають біблійні символи. Рідні хочуть, щоб янгол охороняв могилу близької людини. Завдання художника — вміло подати образи. Янголам не можна залишати риси людини, їх призначення інше. Є цілий напрямок мистецтва, пов'язаний з янголами. Є янголи-охоронці, янголи-провідники. В основному вони мають чоловічі обличчя. Можна зустріти й жіноче. Тут треба розбиратися з тонкощами. В кожному випадку консультуюся зі священиком. Вони краще розуміються на зв'язку із Богом. Наприклад, зображення людини не варто ставити вище за хрест. Також янгол не може мати обличчя людини, яку охороняє. Торік батьки замовили таку фігуру на могилу 12-річної дитини. Зазвичай для дітей ставлять невеликі надгробки. Форми прості, часто зображають портрети, дитячі іграшки.
Скульптури та стели виготовляють одні й ті ж майстри?
— Граверні роботи виконують різні люди. Одні вибивають портрети. Інші — літери в іменах та датах. Об'ємні форми ріжуть зовсім інші люди. Так само висікають рельєф та барельєф.
Як змінювалася мода могильних огорож?
— Високі перестали встановлювати на початку 2000-х. По-перше, їх почали красти й здавати на метал. По-друге, треба було регулярно фарбувати. По-третє, високі огорожі заплітають бур'яни. Ми почали ставити металеві огорожі до 40 сантиметрів висотою. Але їм теж потрібен догляд. Тому поступово перейшли на гранітні стовпчики, декоровані металом. Зараз мода на малі огорожі — між кам'яними стовпами ставлять такі ж перемички різної товщини, форми та кольору. Єдиний догляд за ними — іноді протирати від бруду.
Ми розширили послуги: почали облаштовувати могили так, щоб не дуже заростали. Бетонуємо майданчики, вкладаємо плитку.
Окрім пам'ятників на могилах, на що ще є попит?
— Меморіальні комплекси загиблим воїнам, жертвам Голодомору, чорнобильцям. Змінюються тільки форма й матеріали. Був період, коли пам'ятники й меморіальні комплекси виготовляли з бетону. Встановлювали такі по селах. Вони стають непридатними. Їм на заміну замовляють з натурального каменю. Зробити 3-метрову фігуру, наприклад, воїна, з граніту — дорого. Виготовляють барельєф. Художники опрацьовують образ, уніфікують. Наприклад, ставлять брилу, а зверху — обличчя солдата в касці.
Яка цінова політика на пам'ятники?
Від тисячі гривень до десятків і сотень тисяч. Щороку ціна на камінь росте, бо дорожчає видобуток. Але виробники примудряються розширити ціни від мінімально бюджетних пам'ятників до високовартісних. Бюджетний варіант — від 3–5 тисяч гривень. Замовляють і до 50 тисяч. Мова не тільки про пам'ятник. Це оздоблення плиткою, композиція кольорів, декоративні елементи на могилі. Найдешевші — таблички, від 260 гривень. Такі замовляють для колумбарію, де зберігається прах. Наносимо прізвище та ім'я, дати життя. Іноді просять невелике фото на металокераміці.
На ціну впливає кількість витраченого каменю, висота, ширина, товщина виробу, всі каменярські, художні та граверні роботи, складність установлення.
Як розпізнати фірму зі справжніми професіоналами?
— Професіоналізм починається з вивчення потреби замовника. Спираючись на це, майстри промальовують форму й нюанси виробу. Ціна мусить варіюватися — щоб замовник мав можливість обирати. В солідній фірмі упорядковано каталоги. І, звісно, пропонують гарантію. Одна фірма повністю несе зобов'язання на виконання замовлення. Ніяких третіх осіб. Встановлювати пам'ятник мають ті, хто його виготовив.
4 
Коментарі