— Раніше ми організовували великі вантажі гуманітарної допомоги для України. Зараз уже в Італії збираємо не речі, а кошти. Витрачати їх краще вже у вас. Бо немає сенсу купувати щось італійське, а потім платити за доставку, — говорить італієць 48-річний Фабіо ПРЕВЕДЕЛЛО, президент європейської асоціації "Італія — Україна Майдан".
Із 2014 року він доставив до нас понад 250 т гуманітарної допомоги на 1,5 млн євро. Її найчастіше роздавали в зоні бойових дій на Донбасі. За волонтерство Фабіо нагороджений вітчизняним орденом "За заслуги" ІІІ ступеня.
Дружина італійця — Алла Величко — родом з Уланівки Іллінецького району. Там живе її родина. Тому пара часто буває в Україні. В Італії живуть неподалік Мілана.
Із Фабіо говоримо про його волонтерську роботу.
— Асоціація "Італія — Україна Майдан" зародилася під час трагічних подій Революції гідності 2014 року. Ми організовували невеликі демонстрації та мітинги в Мілані. Збирали одяг і ліки та відправляли до Києва, — говорить. — Потім почалася війна. Зайнялися гуманітарними вантажами. Були в Краматорську, Слов'янську, Пісках, Маріуполі, Волновасі, Бердянську. Ще допомагали сиротам у Дніпрі, Чернівцях, Коломиї, Тернопільській області.
В Італії організовуємо фестивалі з українськими виконавцями. Наприклад, 22 вересня буде велике свято поблизу Мілана. Участь у ньому підтвердили близько 800 осіб. Проведемо благодійні обіди, ярмарки.
— Звідки у вас взялося бажання допомагати Україні? — запитую.
— Завжди займався гуманітарною допомогою. Був у Румунії під час революції там 1989 року. Потім у Югославії, — відказує. — У роки Другої світової війни мій дід перебував у німецькому полоні, бо відмовився співпрацювати з фашистами. Бабуся виховувала трьох дітей сама. Удень працювала біля землі, а вночі брала гвинтівку й ішла до партизанів.
У травні 1944 року американці робили спроби звільнити Рим від німців. Покликали на поміч польський батальйон. У його складі було дуже багато українців. Вони допомогли моїм дідам визволити Італію. Тоді на нашій території загинули п'ять тисяч українців. Прийшов час віддячити вам за подвиг.
Найбільше пожертв організація "Італія — Україна Майдан" отримує від українців, які живуть в Італії. Та зараз шукаємо можливості для ефективнішої співпраці з різними італійськими компаніями, додає Фабіо Преведелло.
— У планах — завезти в Турин на оздоровлення 25–30 українських дітей-сиріт. Влада Італії вимагає ряд важливих документів. І це правильно. Діти повинні бути в безпеці. Займаємося цим. Ні українська, ні італійська влада нам не допомагають. Є багато бюрократичних проблем на митницях. Там уміють ускладнювати. Хоча я їх розумію. Бо дуже часто під виглядом гуманітарної допомоги намагаються провозити незаконні вантажі.
Розпитую, які враження у Фабіо залишилися після відвідин зони бойових дій на Донбасі.
— Раз були в Краматорську. Допомагали інтернату. Наступного дня після нашого візиту я побачив фото, які вразили мене. За 100 метрів від інтернату впали два снаряди. Не здетонували, — говорить італієць. — Лише дурні не мають відчуття страху. Як можна не боятися, коли знаєш, що там стріляють, вбивають? Якось ми привозили допомогу для лікарні у Світлодарську. З приміщення було видно прапор сепаратистів. Два рази цей медичний заклад обстрілювали та знищували.
Не раз були в сірій зоні, щоб передати хлопцям на передову одяг, каву, шоколад. Відвідували військові бази. Завозили допомогу від українок, які живуть і працюють в Італії.
Часто запитують, чи я не втомився допомагати українцям? Може, і спинився б, але моя донька — наполовину українка. Хочу, щоб у майбутньому вона самостійно вирішила, де їй жити — в Італії чи Україні. І якщо обере вашу державу, то її життя тут має бути спокійним та благополучним.
Із дружиною познайомився вісім років тому
Із дружиною Фабіо Преведелло познайомився 8 років тому. Алла Величко тоді навчалася на півдні Італії. Вже планувала їхати додому.
— Ми зустрілися за два дні до її від'їзду, — згадує чоловік. — Вона таки вернулася в Україну, але дуже швидко приїхала назад — у Мілан. За тиждень знайшла собі квартиру. А за 15 днів — роботу в стоматологічному центрі. За спеціальністю, яку здобула в Італії.
За півроку переконав Аллу жити разом. Пізніше одружилися. Весілля гуляли в Україні. Для нас було важливо зібрати всю родину Алли. Моя сім'я не мала проблем приїхати з Італії. А от українцям тоді ще потрібно було отримати візи. Виникали складнощі.
Пара виховує доньку Емілі, 3 роки. Дівчинка знає українську мову.
— На Іллінеччину я вже шість разів приїздив. Гостював і влітку, й узимку. Бачу, як змінюється обличчя Іллінців, з'являється багато нового. Був і на місці падіння метеорита. Мені як туристу шкода, що такий об'єкт майже занедбаний. Він може збирати безліч відвідувачів.
Маємо плани організувати заходи і для іллінчан, які потребують допомоги. Коли матимемо конкретні результати, обов'язково детально поділимося цією інформацією.
7 
Коментарі