Гранівчанка Наталія Куриленко понад три роки займається гаптуванням бісером.
— Якось дочці Олі на уроці праці дали завдання вишити щось за власним бажанням. Обрала пасхальний мотив. Вишила накидку для кошика. Я допомагала, — розповідає майстриня Наталія Куриленко, 39 років. — Тренувалась, так би мовити. А взагалі, однокласник Олі першим почав вишивати. Приніс у школу і "заразив" дівчат. За ними я підхопила.
Вишиваю лише бісером. Переважно ікони та сорочки. Зробила ікони для свекрухи, мами, бабусі, для невістки із сином на їх вінчання. Коли чоловік був в АТО, комбату його вишила іконку як оберіг.
Удень часу бракує, тому займаюся цим переважно вночі по кілька годин. За три-чотири дні маленькі ікони встигаю закінчити. Від вишивання болять шия і спина.
На день села роботи Наталії Куриленко показують на виставці народної творчості.
— Коли син одружувався, молоді захотіли на другий день бути у вишиванках із соняшниками. Кума вишила невістці, а я — синові, — каже Наталія.
Майстриня показує свої роботи та фото з весілля сина.
— Купувала білі футболки і силіконові накладки з малюнком. Легенько припрасовую накладки до футболки, аби пристали. По них вишиваю. Потім замочую в теплій воді — і силікон розходиться. Зробила такі футболки дочці, її подругам, мамі і всім на світі, — сміється майстриня.
Наталія Куриленко народилася в Немирові. В дитинстві з сім'єю переїхали до Гранова. 11 років працює продавцем у місцевому магазині. З чоловіком Олегом виховують двох дітей. Від старшого Романа є онук Олег.
2 
Коментарі