— Ми не мали ні власного житла, ні ділянки під застройку. А жити хотілося окремо, бо молода сім'я. Велике щастя, що назустріч пішла сільська рада, — говорить 29-річна Дар'я Алферова. Із чоловіком Олександром, 30 років, мешкає в Тахтауловому. Незабаром переберуться в сусідні Жуки. Виконком Тахтаулівської сільради виділив їм квартиру на 26 кв. м у гуртожитку. Заяву з проханням про це написали у вересні.
— У Тахтауловому живемо із Сашиними батьками й братом — п'ятеро дорослих і двоє дітей, — продовжує Дар'я. — Маємо кімнату на 20 квадратних метрів. Відгородили частину дітям. Коли чоловіків брат одружиться, стане зовсім тісно. Тому пішли в сільську раду. Написали заяву, що нуждаємося у житлі. Нова квартира — надія на світле будуще.
Подружжя Алферових зустрічає на автобусній зупинці в Тахтауловому. Кароока Дар'я усміхається. Вона в куртці з хутряним коміром. Запрошує в салон темно-зеленої "дев'ятки". Нею Олександр їздить на роботу в Полтаву. Худорлявий чоловік привітно киває. Прикриває голову капюшоном спортивної кофти. Їдемо до нового помешкання в Жуки. Село розташоване одразу за Тахтауловим.
Одноповерховий гуртожиток стоїть над дорогою на вул. Коваленка, 14. Побілка на стінах облуплена, крізь неї червоніє цегла. Приміщення колись належало колгоспу.
Зараз тут мешкають дві родини в торцевих квартирах на протилежних кінцях. Деякі вікна замість шибок забиті порваною плівкою. У цих кімнатах багато років ніхто не живе. Щоб зберегти приміщення, сільська рада поділила його на 12 житлових блоків для сімей, із правом приватизації.
Квартира Алферових посередині. Тут будуть дві кімнати, передпокій і санвузол. У вітальні немає стелі. Над головою дві обвуглені балки й високе горище. На стінах — кіптява. Під ногами пісок. Шифер над своїм житлом Алферови вже поміняли.
— Тут колись була котельня. 10 років тому стався пожар. Як потушили, так після того нічого не робилося. Вивезли звідси дві "Газелі" мусора. А потім ще й "газон" битої цегли, гнилих досок, — говорить Олександр. Перевіряє водяний лічильник, укутаний фуфайкою. — Провели воду. Прокопали 51 метр траншеї. Зробили простору каналізаційну яму на три великі бетонні кільця. Двері в спільний коридор заложили. Собі прорубали окремий вхід, — показує металеві одвірки між кімнатами. — За електроенергію у попередніх жильців долг тягнувся 10 років. Набралося 500 гривень. Тоді це були величезні гроші. Щоб нам укласти угоду з Полтаваобленерго, довелося їх сплатити.
На ремонт вже витратили майже 50 тис. грн.
— Вікна поставили двокамерні, енергозберігаючі. Два обійшлися в майже 10 тисяч. Усе роблю сам, — каже Олександр. — Залізо варив, пісок носив. Зірвали гнилий дерев'яний пол, а під ним півметра пустоти. Засипали піском. Потолок будем утепляти мінеральною ватою, зашивать гіпсокартоном. Горище зробимо своє, закриємо перестінками. Газ до общежитія підведений, а до нас — ні.
Котел поставимо дров'яний. Димоход остався від котельні, яка опалювала обидва крила.
Показує фото на мобільному. На знімках Олександр із сином корчують хащі навколо гуртожитку.
— Територія була не в кращому стані.
Однак продовжуємо наводити порядки. Ми б тут день і ніч робили, — приєднується до розмови Дар'я. — Хочеться все бігом-бігом. Однак зима тормозить ремонт. Навесні переберемося по-любому. Кімната в глибині буде наша з чоловіком. Прохідна — дитяча. Хочу великий письмовий стіл, що переходить у підвіконня.
По боках — полиці для книжок, зошитів, синових медалей. Він ходить на карате. Ліжко купимо двоярусне. Ним перегородимо кімнату на дві зони. Шпалери
будуть з однаковим візерунком, але різного кольору. Одна стіна — для хлопчика, друга — для дівчинки.
Олександр працює в Полтаві шиномонтажником. Дар'я — продавщиця в продуктовому магазині в Жуках. Навчалися в одній групі у Полтавському комерційному технікумі. За освітою — техніки-технологи громадського харчування. Одружилися 2011-го. Мають 7-річного сина Михайла й доньку Діану, 4 роки.
— На парах Саша сидів недалеко. Іноді списував, — сміється Дар'я. — Він тутешній, я — з Полтави. Через год після весілля, 25 червня, якраз на Сашин день народження, народився Міша. Іще через три роки, 27 червня, — доця. У мене день народження 31 травня. Наступного року всі іменини хочемо святкувати у своєму домі.
Ще є дві вільні кімнати
На території Тахтаулівської сільської ради є два колишні колгоспні гуртожитки, збудовані у 1960–1970 роках. Тоді кімнати в них надавали як тимчасове житло. У Тахтауловому торік дах гуртожитку перекрили. Коштами допоміг народний депутат Юрій Бублик. У Жуках мешканці роблять це за власний кошт.
Для отримання кімнати треба звернутися із заявою до сільради. Рішення про виділення житла приймає виконком, ордер видає секретар.
— Кімнати в гуртожитку пропонуємо черговикам — учасникам АТО, молодим чи багатодітним родинам, — каже сільський голова Тахтаулового Олена Кравцова, 51 рік. — Але погоджуються не всі. Бо ремонтувати приміщення, прокладати комунікації доведеться за свої гроші. У сільському бюджеті на це коштів немає. Нещодавно кімнату в Тахтауловому виділили хлопцеві, позбавленому батьківського піклування. Виховувався у прийомній сім'ї. Йому виповнюється 18 років. Погодився зробити капітальний ремонт. Родині Ситників з малою дитиною надали кімнату в гуртожитку в Жуках. Алферових виконком підтримав одноголосно. Це дуже гарна сім'я. У Жуках ще є дві вільні кімнати.
3 
Коментарі