За 3 кілометри від Гайсина є село Кочурів, де тече річка Кублич. Літні канікули. Ми — школярки. Після спекотного ранку пішов рясний дощ. Із подругами вирішили скупатися. Зійшли до пустого пляжу. І я запропонувала, щоб не мочити речі, піти у воду голяка. Ініціатива карається. Перша скинула з себе все й забігла у воду. За мною — подруга Маша. Аня залишилася на березі чекати нас. Гучні жарти, плескання у воді перервав звук двигуна. За хвилину на пляжі з'явилися два пасажирські буси з чоловіками напідпитку. Нашому здивуванню й страху не було меж. Доки я аналізувала ситуацію, з машин винесли розкладний стіл. Гучна музика лунала на весь Кочурів. Веселий сміх і підморгування в нашу сторону ще більше налякали. Ми — дві голі переляканих дівчини — перекрикуємося з подругою, яка тримає речі. Домовилися, пливемо до другого берега. Аня мала нести нам одяг. Пропливаємо метрів 300, закривши верх руками, впевнено рухаємось до суші. Вилізли-сидимо. Ані так і немає. Дочекалися не подругу, а трьох велосипедистів. З криками забігли знову у воду.
Нарешті Аня з речами з'явилася. Побачивши її, я раділа, як дитя.
Більше голяка не купаюся принципово.
2 
Коментарі