— За дві години заробила 600 гривень. Розказую людям їхню долю. Багато цікавляться. Підходжу сама. Стараюсь оминати муніципальну варту. Ганяють, — розказує ромка 30-річна Жанна. Одягнена в порвані чорні колготи. В руках цигарка. 24 серпня прийшла на святкування Дня Незалежності у білоцерківський парк ім. Тараса Шевченка.

Гуляння почалися о 10:00. На площі біля міськради піднімають прапор України. До пам'ятника Кобзарю йдуть містяни із гвоздиками у вишиванках. У парку починає працювати святковий ярмарок. Проводять майстер-клас із розмальовування сувенірної продукції. На сцені виступають різні колективи.

За прилавками дерев'яних будиночків продають холодні алкогольні коктейлі. У черзі стоїть сім'я. Купують мохіто і попкорн.

— Заходи нецікаві, — говорить 40-річний Павло Горобець. На плечах тримає доньку 8-річну Ізабель. — Апаратура через раз працює. Незрозуміло, що говорять зі сцени. Таке відчуття, наче зроблено усе на швидку руку. Коктейлі теж погані.

Біля резиденції Святого Миколая — натовп. Дивляться виставу аматорського лялькового театру. Через гучну музику зі сцени люди не чують акторів.

— Не зрозуміла навіть, як називається вистава. По моїм здогадкам показують "Лисицю і вовка", — говорить 30-річна Олена Пчілка. Чхає. — Дитині нецікаво. Вона чекає черги, щоб покататися на гіроскутері.

Шашлик, сосиски та курячі крильця смажать у наметах з написами "Рогань" та "Чернігівське". За 100 г страви продавці беруть від 30 до 100 грн залежно від виду м'яса. Усі столи навколо наметів зайняті. Під деревом на пакетах "Сільпо" сидять двоє чоловіків. Обоє у блайзерах з написом "Україна".

— Я скрипач. Їздив по світу 20 років. Повернувся, бо душу тягне у Білу Церкву, — розказує 60-річний Володимир Багач. — За стільки років такого дійства ще не бачив. Грає музика, живий концерт, наливають, посміхаються. От чому раніше такого не було?

— А как по мне, то что попало, а не праздник, — перебиває його товариш Семен Аркадійович. — Он у нас в Одесі і парад зроблять, і марш моряків. А тут один алкоголь наливають та шашлик за мільярди продають.

Поряд проходить дівчинка років п'яти. Плаче. Кличе тата. Тримає шматок смаженого курячого стегна.

— І що це за батьки такі? Тикнули дитині м'яса, щоб рота закрила, і пішли. А де поліція? Де охорона? — підходить до дівчинки рудоволоса жінка. Бере за руку та веде до правоохоронців.

На сцену піднімається гурт "Біг Войс Бенд". Співають пісню "Два кольори". Чоловік у вишиванці та солом'яному брилі синьою хусткою витирає сльози. Обіймає жінку поруч.

— Цю пісню нам грає син на гітарі. Приїжджає рідко, бо живе у Нідерландах, — пояснює. — Ми прожили в Україні все життя і вирішили, що не допустимо, аби син вчився тут. Яка б вона не була незалежна — ми цілком і повністю є маріонетками у руках політиків. За кордоном дитина почала нормально жити. А ми так і продовжуємо виживати.

У супермаркеті "АТБ" недалеко від парку — черга від кас і до дверей. У магазині акція — можна купувати морозиво на виніс. Беруть плату тільки за горня, 20 грн. Наливати десерту туди можна скільки влізе і не один раз.

— Втретє підходжу за добавкою. Сьогодні ж свято, то можна. Так уже наївся, що не лізе. Але моя єврейська душа не дає спокою. Бо це ж можна на халяву їсти цілий день, — сміється Микола Маринич, 29 років.

Напередодні, 23 серпня, відзначали День державного прапора. До пам'ятника Тарасу Шевченку покладали квіти працівники білоцерківської райдержадміністрації.

Під час урочистостей вручили паспорти 16-річним жителям району — Богдану Зодоненку, Дарині Січко, Вікторії Ревть, Анастасії Тупчій і Тетяні Пилипчук. Потім відбувся святковий концерт. На ньому виступили кращі колективи художньої самодіяльності району, розказують у прес-службі райдержадміністрації.

Цього ж дня делегація з Білоцерківського району на чолі з головою району Юрієм Савчуком поїхала у Переяслав-Хмельницький. Там відвідали заповідник "Переяслав". Розгорнули 28-метровий прапор України.

×