— Любив макарони з дитинства. Мама постійно згадувала, що я часто просив приготувати "клолика і велмішельку", — розповідає 43-річний Максим Шерстюк із села Розсошенці Полтавського району. Займається макаронним бізнесом. Із 2017-го продає пасту під торговою маркою "Ла паста — е баста".
— Ще в 1995–1996 роках батько відкрив у Полтаві своє підприємство, — веде далі Максим. Він у темно-синіх джинсах. Має акуратну бороду із сивиною. — Продавали київські макарони. Облаштували точку на ринку. Якось друг дав скуштувати італійську пасту. Це було кохання з першого укусу. Захотів робити таку ж. Із товаришем знайшли приміщення з низькою орендою, придбали обладнання задешево й почали готувати. Підприємство проіснувало недовго — посварилися із власником приміщення.
На той час Максиму виповнилося 22 роки. Розумів, що хоче займатися лише пастою, але не мав можливості реалізувати задум, каже:
— Шукав інвесторів. Домовився з одним бізнесменом. Той був готовий дати кошти на обладнання. Коли все порахував і склав список — відмовився. 100 тисяч доларів були надто великою сумою. Тоді намагався влаштуватися на італійські фабрики з виготовлення пасти, аби навчитися хоча б чомусь. Проте не брали.
Після невдач Максим створив невеликий бізнес із встановлення опалювальних систем. Працював до 2013 року.
— З 2011 по 2015 рік жив у Балашисі Московської області. Будучи в Росії, закрив своє приватне підприємство. Після повернення в Україну не мав нічого. Поїхав жити до батьків, — розповідає. — Спершу роботу не шукав. На третій місяць грошей не лишилося. Навіть пішки в центр ходив, бо не вистачало на проїзд. Молився, аби Бог допоміг. І ось мене осяйнула думка — чому б не продовжити займатися пастою? Думав, що її роблять, як макарони в Україні — лише на фабриках. Та у "Гуглі" знайшов багато приладів для приготування пасти вдома.
Максим склав список необхідного обладання — вийшло на 8 тис. грн. Грошей не мав.
— Допоміг випадок. Зателефонував чоловік, якому я встановлював систему опалення ще 2009 року. Замовив опалювальні труби. Я допоміг, і заробив рівно необхідну суму. Придбав усе потрібне для роботи.
Обрав дерев'яну стільницю — саме таку використовують найкращі виробники пасти. Купив прилад для нарізання тіста, ножі, миски. Багато часу витратив на пошук борошна. Знайшов підходящу італійську семолу — а саме так називають пшеничне борошно твердих сортів — у постачальників із Києва. Вони замовляють у провідного італійського виробника.
Йдемо на кухню. Приміщення невелике й прибране. Всі прилади для замісу тіста розкладені на столі. Борошно зберігається у спеціальних мішках. Поряд складені пакувальні коробки з картону, прикрашені наліпками "Ла паста — е баста".
— Спершу не знав рецептів. Почав більше читати, експериментувати. Врешті обрав найсмачніший і найкорисніший рецепт із півночі Італії. Там для тіста використовують лише борошно та яйця, без води. Я ще додаю різні трави, сік. Зараз маю до 15 видів. Для зеленої пасти беру шпинат, базилік чи спаржу. Для жовтої — морквяний сік чи шафран, а для рожевої — буряковий сік. Також можу покласти гриби й пармезан. Та смак не лише від інгредієнтів залежить. Важлива і форма, різновидів якої понад 600, — Максим показує різну за товщиною, кольором, висушену і гарно спаковану пасту.
Клієнтів шукає у соціальних мережах. 300-грамову упаковку продає за 85–110 грн. На місяць заробляє трохи більше за мінімальну зарплату в Україні.
Від пасти не товстішають
— Люди легко товстішають лише на макаронах із м'яких сортів борошна. У таких виробах високий глікемічний індекс, містять багато швидких вуглеводів. Ті легко відкладаються в жир, — розповідає Максим Шерстюк. — А паста з твердих сортів — ні. Вона дає багато енергії, при цьому містить менше калорій.
Сам Максим їсть пасту двічі на день. Радить звертати увагу не лише на склад тіста, а й на соус, яким присмачуєте страву.
8 
Коментарі