То я вас любила

Привіт, кумо! Тебе давно били головою об стінку?

Є люди, у яких виходить природно і з гідністю сказати іншим: ти мені подобаєшся, давай дружити. У мене з цим були проблеми з дитинства. Симпатію я вміла висловлювати тільки так: дати цукерку чи дати по голові.

Першому об"єкту моєї симпатії, Руслану з дитячого садочка, пощастило: йому я тягала шоколадки з дому, де вони ховалися від мене на антресолях.

Другий хлопець, Сергій, виявився жертвою. Це було в першому класі. Почалися андроповські часи, цукерки, мабуть, закінчилися, і я вирішила: якщо хлопця штовхнути, то він також зрозуміє — це любов. Але сили я не розрахувала, і він розбив голову об пофарбовану синім шкільну стіну. Його забрали в медпункт, а мені поставили незадовільну поведінку. До кінця мого навчання в тій школі я боялася з ним навіть говорити: бо що сказати людині, якій ти від надмірного кохання пробила дірку в голові?

Я сказала, що він — дурак

Потім, коли батьки повезли мене відпочивати на турбазу піді Львовом, я закохалася в Андрія. Він говорив чистою українською мовою, я — суржиком. Він сказав, що я йому подобаюся. Я хотіла сказати "ти мені також страшенно подобаєшся — і твої веснянки, і гарна українська мова", але не змогла, тому сказала, що він — дурак. Нам було по дев"ять років.

У новій школі мені дуже сподобалася дівчинка Альона. Я хотіла дружити і від цього смикала її за косу. Уже підлітком я закохалася в однокласника Колю, і оскільки дати йому по голові не могла через різницю в зрості, намагалася хоча б побити в настільний теніс.

На щастя, коли ми почали дружити з тобою, обійшлося без кровопролиття. Здається, я вже трохи вмію говорити про свої почуття відкрито і без страху.

Але трохи соромно за минуле. Тому до всіх, кого я в школі била, — прохання: не сердьтеся на мене. То я у вас була закохана.