Із математиком ми здибалися на сайті знайомств. Він записався туди після сварки з жінкою, але швидко мені у всьому зізнався і зводив мене на лекцію про космос. Йому сподобалося говорити зі мною про чорні діри й великі вибухи. І він почав писати, що, мовляв, пішов би повечеряти, а нема з ким. Мені було з ким. Але у п"ятницю інший кавалер не зміг піти в підпільний ресторан.

"Якщо ти ще голодний, то приєднуйся", — ласкаво дозволила я. Математик відписав, що по п"ятницях вони ходять у ресторан із жінкою. "То й жінку бери", — запропонувала я. Дуже хотілося подивитися на ту жінку.

Математики, видно, люди прості, бо він так і зробив.

Підпільний ресторан працює так: господар, який чудово знається на вині, купує припаси і наймає кухаря, гості платять певну суму, і починається спілкування під джаз людей, які під час революції першими б висіли на ліхтарях за безсоромну пристрасть до рябчиків та ананасів.

Ми говоримо з банкіром про сорти вина, коли відчиняються двері — й заходжу я

І от ми говоримо з французьким банкіром про сорти вина, коли відчиняються двері — й заходжу я. Ну, не зовсім, звичайно, я. Але така ж півтораметрова, у таких же окулярах, із такою ж круглою слов"янською фізіономією. Тільки не Світлана, а Наташа, і не з України, а із Сербії.

— Дуже приємно, — сказала я, трохи не поперхнувшись рислінгом. — Ви, мабуть, жінка Вуді?

— Так, — сказала вона і засміялась моїм сміхом, тільки ще голосніше.

Може, у математиків так розум працює, що формула не змінюється навіть при спробі походу наліво? Хтозна. Я думаю, насправді професор математики страшенно любить свою жінку-професорку кібернетики — хоч вона його пиляє і не говорить із ним про чорні діри.

×