Африканська магія

Наші сусіди практикують чорну африканську магію. Одні з них.

Наш садок межує із чотирма іншими. Ліворуч — гречанка з Кіпру. Вона вдовиця і часто ходить на цвинтар. Через хату — родина турків, також із Кіпру. Вони розмножуються, здається, брунькуванням. Старші сестри вийшли заміж, з"явилися зяті, діти, й усі вони живуть на соціальну допомогу. Коли вони вагітні, хтозна, бо так само сидять перед хатою, курять і кидають бички нашим безпосереднім сусідам на клумбу.

Праворуч живе жінка з Нігерії, і двоє її синів мають сильну форму аутизму. Найстарший тільки кричить. Молодший махає мені рукою. Їхній батько поїхав до Африки на похорон матері та так і не повернувся. Відтоді садок заріс чагарником. Хлопці час від часу вибивають вікна просто над клумбою, і тоді я довго збираю те скло. Але найбільше мене добиває визбирувати турецькі бички з її клумби.

— Скажіть туркам, щоб забирали з собою недокурки, — попросила раз її я.

За три дні мене перестріла турецька ватага.

Їхній батько поїхав на похорон матері і не повернувся

— Світс! Ти знаєш, що вона займається чорною африканською магією? Вона сказала нам, що наші цигарки зачарують рослини й ті не будуть рости!

— Це я попросила, щоб вона нагадала вам не кидати "бички", — сказала я.

— Ой, а ми не кидаємо, чесно, Світс! Це якісь хлопці, — турчанки пустилися в довгу брехню.

Зрештою, нігерійці це набридло. У неї на порозі справді з"явилася якась чорна свічка і висипаний вохрою хрест. Турчанки тепер бояться сидіти й курити перед хатою.

От би й мені дістати таку свічку! Бо бувають такі люди, яким слова не доходять. Але африканська магія мені не по зубах, а полтавської тут не бояться.