На Різдвяні свята їздила на Західну Україну до батьків. Квитків назад раніше не взяла, тож дісталися два місця на верхніх полицях додаткового потяга Львів–Харків. Квитки подорожчали ледь не вдвічі, заплатила 190 грн.
У потязі мені випало спати на полиці над старенькою бабунькою. Вона тихенько сиділа знизу, коли я розклала постіль і спробувала таки залізти на свою полицю. І раптом... вона обвалилася. Добре, що бабуся встигла підскочити. Чоловік побіг кликати провідника. Той прийшов, поправив полицю.
— Зроблені вони гівняно, — постукав долонею по розстеленій постелі. — Але нічо. Як не крутитиметеся, то все буде добре.
Я навідріз відмовилася лізти на ту полицю. Перейшла на чоловікову. Налякана бабуся зрозуміла, що це йому доведеться тепер їхати над нею. Перелякалася ще більше.
Може, ми з вами валєтом ляжемо
— Може, ми з вами валєтом ляжемо, — почала мене просити.
За кілька хвилин підійшов провідник з іншого вагона. Постукав полицю, покликав нашого провідника.
— А зганяй-но в сусідній вагон. Там у Петра нормальні брусочки настругані.
Врешті полицю забили брусками. На ній спав мій чоловік. Жалівся, що за ніч у нього все тіло затерпло. Боявся поворушитися, щоб не причавити бабусю.
— Згори воно, канєшно, краще, — уранці почали обговорювати випадок сусіди по плацкарту.
Лишень бабуся мовчала.
7 
35413
Коментарі