У м'ясному павільйоні Центрального ринку смердить зіпсованим м'ясом, задуха. Чоловік у засмальцьованому фартуху рубає на великому пні свинячі ребра. Шматки летять на підлогу. Продавщиця викладає порубане м'ясо на гранітний прилавок.
Під ними немає ні клейонки, ні металевих листів. Один шмат м'яса звисає, із нього на підлогу крапає кров.
Підковзуюся на масній підлозі та ледь не падаю. Встигаю вхопитися за шмат м'яса, що лежить на краю стола. Запитую, де можна помити руки.
— Ідіть у туалет. Тільки він платний. Більше немає де, — відповідає продавщиця у синьому костюмі та білому фартуху. — Нам дають ключ від умивальників. Но постійно туди не набігаєшся, торгувати ж треба. А чужих не пускають.
На Центральному ринку 1800 торгових місць. Туди з'їжджаються продавати з усіх районів Полтавщини. Кілька років поспіль санепідемстанція хотіла закрити ринок через антисанітарію. У павільйонах немає вентиляції, товари лежить без охолодження. Прилавки старі, ще з 1950-х.
Торік землю під ринком задешево продали дніпропетровським підприємцям.
— М'ясо чи рибу тут ніколи не купую, тільки до цін придивляюся, — каже полтавка Ольга Іванова. — Зараз повідкривали магазини "Свіжина", там і дешевше і грязі такої немає.
Іду у ветеринарну лабораторію ринку скаржитися на бруд. Жінка в білому халаті неохоче слухає. Гукає одного з колег. Лаборанту на вигляд 40 років, називатися відмовляється. Проводить мене до перших рядів, пояснює:
— Ці прилавки оцинковані, оббиті металевими листами, — показує рукою. — Ті, що торгують на гранітних, мають підноси. Бачте? — показує на інший ряд.
— Далі підіть, там через одного м'ясо просто на прилавки викладають, — відповідаю.
— Та що мені дивитися, я й так знаю. Усе нормально. Он іде Саша, він усе вам розкаже, а мені ніколи, — каже і швидко тікає.
— Я начальник над дворніками. Саша Перепелиця, — представляється новий співрозмовник. — Прибираємо кожного дня. Прилавки, підлогу миємо з содою, "Галою". Драїмо з трьох часов дня, як продавці розійдуться. М'ясники самі гидять, особенно ті, що говядину продають. Лишилися вим'я, чи тельбухи непродані — кидь усе на підлогу. Або банку крові не забрали — вилила під ноги і пішла собі. По вісім мішків сміття виносимо з кожного ряду.
За критим ринком є кілька рядів без навісів. Продавці стоять у дощовиках.
— Звикли до таких умов, — каже продавщиця з селища Котельва. Торгує курми. — Раз торгувала в павільйоні. Більше не піду. За один день усі кури протухли. Там сморід і духота, як у пеклі.
У міській санітарно-епідеміологічній станції кажуть, ринок перевіряють двічі на рік. Перевірка триває 10 днів.
— Критий ринок узагалі не має дозволів на торгівлю від нас, бо будівля не введена в експлуатацію, — каже Лариса Комарова з міської санепідемстанції. — Не дай Бог, аварійний дах упаде на голови людям, ми не хочемо за те відповідати.
2008 року через антисанітарію ринок хотіла закрити обласна санепідемстанція.
— У м'ясному павільйоні нічого не змінилося з того часу, — каже Лариса Миколаївна. — За все має відповідати ветеринарна служба, яка є на ринку. До неї багато питань. Не раджу там купувати кров'янку, домашню ковбасу. Вони не мають документів, невідомо, в яких умовах зроблені. Нові господарі мінімально облаштували територію ринку. За результатам перевірки є претензії, але вони більше стосуються підприємців.
В адміністрації ринку кажуть, штрафують тих, хто розводить бруд.
— Люди навпаки, дякують, що стало чистіше, — каже Юрій Непорада з дирекції ринку. — Почали більше двірників контролювати, щоб вони мили прилавки, прибирали територію ринку. Аби продавці користувалися лотками, слідкує лабораторія. Там знають нерадивих.
8 
35413
Коментарі