Володимир Заліський був на каторжних роботах у Німеччині

18 травня пішов із життя прозаїк і громадський діяч із Кременчука Володимир Заліський. Йому було 83 роки.

— Останнім часом він страждав на хворобу Паркінсона. Напевно, помер від старості, — розповідає заступник голови Спілки письменників України у Кременчуці Олексій Кацай. — Якщо траплявся конфлікт, хотів почути всіх його учасників, прийняти мудре рішення. Людина має бути розумною для інших — такою була його життєва позиція.

Народився Заліський на Лубенщині. До початку Великої Вітчизняної війни закінчив 9 класів. Опинився на окупованій території, його насильно вивезли до Німеччини. Звільнили з каторжних робіт навесні 1945 року. Але чоловік устиг взяти участь у бойових діях. Закінчив Харківський гірничий інститут і пройшов трудовий шлях від майстра до директора електростанції. 10 років працював головним енергетиком Кременчуцького заводу залізобетонних виробів N1. Нагороджений медалями та відзнаками.

Виробничу діяльність поєднував із літературною працею. Керував міською спілкою літераторів "Славутич", був засновником Кременчуцької міської організації Національної спілки письменників та редактором перших трьох випусків альманаху "Кременчук літературний". Писав оповідання, повісті та романи. Видав твори: "Комендант Кременя", "Нащадки Нострадамуса", "Подвиг залишається невідомим", "Останній бій Лавріна Капусти".