У 57-річного Володимира Сукача із села Погреби Глобинського району почався сезон виготовлення мітел. Він триватиме два місяці. Цим промислом чоловік займається понад десять років.
Каменяр і маляр-штукатур Володимир Сукач нині безробітний. Виготовленням мітел — його основний заробіток. Якщо є заготовки, мітлище може зробити за 20 хв.
— У мене вже зараз є замовлення від односельців на 40 штук. Десять забрали на місцевий млин, а шістдесят — на агропромисловий комплекс, — каже Сукач. — Кілька днів тому ніс дві зроблених мітли, так у мене їх дорогою купили. За один раз можна зробити заготовки на десять штук, які виготовлю за день.
Щоб зробити заготовки, Володимир Сукач іде 5 км до залізничного переїзду сусіднього Кременчуцького району. Там секатором нарізає червону лозу. З неї виготовляє віниччя. Говорить, що в селі це дерево не росте. Для держака шукає акацію, шовковицю чи кленок. Дрібним тросом або дротом двічі кріпить віниччя до держака. Буває, що біля переїзду й робить мітли.
Показує сім мітел, що зробив.
— На Градизькому ринку одна коштує десять гривень. Я нікуди їх не возю. Продаю в селі не більш ніж за п"ять гривень. Ходжу до односельців додому, пропоную. Мої мітли витримують кілька сезонів прибирання, — продовжує Володимир Олександрович. — Головне, щоб лоза була пружна. Ще ніхто не лаяв за якість. Та й беруть наче з охотою. Буває, в одному дворі візьмуть дві або три.
— Перша мітла була не дуже вдалою. Зробив десяток, доки трохи набив руку, — веде далі чоловік. — Планую, що до літа виготовлю сотню. Село без мітел точно не залишиться.
Висоту держака Сукач "підганяє" під людський зріст — трохи менше двох метрів. А важить таке знаряддя для прибирання до трьох кілограмів.
2 
35413
Коментарі