25 вересня поховали колишнього директора Крюківського вагонобудівного заводу в Кременчуці Віктора Лисенка, 84 роки.
— Він був поранений у ногу на війні. Носив спеціальне взуття, — розповідає хранителька фондів музею заводу 66-річна Лідія Коваленко. — Хворів на цукровий діабет. Почала здавати і права нога, відрізали пальці. Два з половиною роки лікувався. Завод закріпив за ним доглядальницю. Вона йому робила вдома перев"язки та готувала їсти.
Дружина Віктора Лисенка, Катерина, померла. Син Євген, онук Михайло і правнук Максим із родинами живуть і працюють у Москві.
— Віктор Михайлович — чудова людина. У нього була невелика парусна яхта, — згадує Коваленко. — При ньому наші вагони 1972-го почали випускати зі знаком якості.
Народився Лисенко в Білій Церкві на Київщині. Навчався в Смоленському артучилищі в місті Ірбіт. 1945 року був начальником розвідки дивізіону, отримав поранення.
Закінчив Московське вище техучилище. Із 1952-го працював на різних посадах на Крюківському вагонобудівному заводі. 1961 року — головним інженером. 1965-го став директором заводу на 13 років.
У 1978–1986-му був директором Всесоюзного науково-дослідного проектно-технологічного інституту вагонобудування.
Лисенко — автор 20 винаходів. Неодноразово був депутатом Кременчуцької міської та Крюківської районної рад.
За участь у боях нагороджений орденами. За роботу на заводі отримав ордени Леніна, Трудового Червоного Прапора. Лауреат Державної премії, Почесний залізничник.
7 
35413
Коментарі