Поплатилася за свою дурість. Усі люди із зарплатної картки знімають гроші в банкоматі свого банку — я ж її всовую до всіх без розбору.
Хотіла зняти 50 грн. Чужий банкомат проковтнув картку. Наклацавшись по всіх клавішах, почала дзвонити на вказаний під кнопками номер. Чоловічий голос порадив зайти в найближче відділення.
Там на дверях табличка — обід до 14.00. Стукаю в скляні двері до охоронця. Коли той вийшов, почала вимагати, щоб картку повернули.
— Раніше тижня не повернемо, — гукнула із зали касирка.
І тут мене заїло. Чого це я повинна страждати тиждень без грошей через несправність їхнього банкомату? Пригрозивши, що після обіду піду до їхнього керівництва, вийшла на вулицю чекати. Потім додумалася зателефонувати та заблокувати картку.
Після обіду допиталася, що треба взяти довідку в своєму банку, що картка дійсно моя. І з нею слід поїхати до їхнього головного офісу.
На збирання довідок витратила дві години
— Виїмка банкоматів — у п"ятницю. Сьогодні четвер, — сказала працівниця банку. — Може, пощастить. А ні — прийдете через тиждень.
На збирання довідок витратила 2 год. Враховуючи, що мені довелося їхати додому за паспортом.
Із переможним виглядом прийшла до головного відділення банку, якому підпорядковувався той банкомат. Там мила працівниця зняла слухавку та подзвонила до відділення, в котрому мені сказали "не раніше тижня". Я ж попросила повернути мені картку сьогодні.
Коли я її забирала — усміхнулася на весь рот касирці. Аж язик чесався сказати: "А ви казали, нічого не вийде". Було б бажання, а неможливого не існує.
Увечері знайомий сказав, що йому довелося вибігати за карткою кілька днів. Мабуть, він був менш настирним.
1 
1
Коментарі