У селі Мушина Гребля Новосанжарського району відзначили день села Кочубеївка, що вимерло. Захід ініціювала керівник місцевої ветеранської організації Марія Співак.

На святкуванні вихідців із села повезли на екскурсію рідними місцями. Уродженка Кочубеївки Антоніна Година пригостила всіх короваєм за старим материним рецептом.

Від села залишилося кілька зруйнованих хат та цвинтар. На кладовищі пам"ятний знак 32 кочубеївцям, які загинули у війну.

— Колись у Кочубеївці були клуб, школа, магазин. До кінця 1940-х років діяв свій колгосп, — розповідає колишній житель Кочубеївки Микола Година.

Через те що в селі не було газу й асфальтованої дороги, у 1980-х його жителі почали виїжджати до сусідніх населених пунктів — Драбинівки, Мушиної Греблі, Довгої Пустоші, Нових Санжар. За деякий час село визнали неперспективним.

Улітку 2007-го померла остання жителька Кочубеївки Тетяна Деменко. 20 років вона жила сама в селі без світла та газу. Діти з Зіньківського району хотіли забрати її. Та жінка відмовлялася.

Хутір Кочубеївка з рукотворним озером заклав на початку ХVІІ ст. диканський вельможа Кочубей. Подарував коханці.

Мушина Гребля та Кочубеївка належать до Галущиногреблянської сільради.

×