пʼятниця, 13 квітня 2007 07:05

У селі залишилися один дід і дві баби

Автор: фото: Олена КІБЛИЦЬКА
  Катерина Сергієнко — одна з трьох мешканців села Кульбашного Великобагачанського району на Полтавщині
Катерина Сергієнко — одна з трьох мешканців села Кульбашного Великобагачанського району на Полтавщині

Сорок хат колись було в Кульбашному Великобагачанського району на Полтавщині. Нині тут живуть троє пенсіонерів.

Праворуч уздовж розбитої асфальтованої вулиці — поле. Ліворуч між кущами видніються стіни покинутих хат. В одному з дворів на гавкіт собаки виходить боса, в плетених шкарпетках бабця. Запрошує до хати.

— Тридцять год тут живу, — каже Галина Колодна, 79 років. — Трясця мене сюди принесла заміж. Це мій чоловік Петро з першою дружиною, — показує фото на стіні. — Вона впала у погріб і вбилася. Петрова мати привела його й сказала, що на мені можна женитися. Ми зразу розписалися. Я працювала дояркою і телятницею в сусідній Михайлівці. Зразу добре жили, а потім чоловік пив і бився. Гроші у мене всі забирав. Він помер у 1982-му. А дітей у мене немає.

Галина тримає качок, палить дровами. Раз на місяць ходить у Михайлівку за пенсією. Любить дивитися по телевізору "Суд із Годецьким". З іншими двома мешканцями села не спілкується.

Біля іржавої телефонної будки без телефону живе 71-річна Катерина Сергієнко. Чоловік її помер, двоє дітей виїхали і мають свої сім"ї.

— Ловко тут раніше було, діти в кожній хаті. А тепер страшно — радіо не балакає, лазять усякі, — сторожко мовить жінка. — Я приїхала сюди до чоловіка. Він пісьма про любов писав на чотири листи дрібним почерком, як мак. Потім ми поженилися. Бухгалтерами в Мар"їнській конторі робили. Добре жили.

Катерина Пилипівна показує на хату за полем — обійстя її приятеля 77-річного Миколи Коломійця. Він — третій житель села.

Дід Микола все перепитує. Каже, що глухий.

— Яка пенсія не скажу, бо ви мене ограбите, — чухає скроню. Від нього пахне горілкою. — Старий уже. Раніше тут багато мужиків було. Я міг стакан одразу випити, а зараз половину.

Микола був двічі одруженим. Не пригадує, від чого повмирали його жінки. Має трьох дітей і п"ятеро онуків. Їсти ходить до сусідки Катерини.

— Могли б жити разом, а так вона сама і я сам, — пояснює. — Бо ніяк не поділимо, чия хата краща.

За двадцять років зникли сімдесят сіл

Полтавська обласна рада 13 квітня має зняти з обліку села Кирсівка та Передеріївка, що входять до Черкащанської сільради Миргородського району.
— Остання жителька Кирсівки 81-річна Олександра Ляпішева переїхала до дітей у Лохвицький район два роки тому, — розповіла голова сільради Марія Лисюк. — А пенсіонера Петра Селя з Передеріївки забрала донька у Миргород.
Колись у Кирсівці жило до 30 осіб. У Передеріївці була початкова школа.
За останні 20 років зняли з обліку 70 сіл Полтавщини. Нині в області — 1 тис. 783 села. В Україні — 27 тис. 168 сіл.

Олександр ЛУЦЕНКО

Зараз ви читаєте новину «У селі залишилися один дід і дві баби». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі