"Я як художник беру тему й розвиваю варіації на неї, щоб по вишивці впізнавали, що це саме Полтавщина, — розказує 47-річна Тетяна Федченко з селища Котельва. Жінка шиє національний одяг і власноруч вишиває його полтавським орнаментом. Візерунків не копіює.
Щороку перед Сорочинським ярмарком майстриня шиє сорочки, фартухи, хустки, плахти, запаски, спідниці, шапки, шаровари, пояси. Дозволяє фотографуватися в них усім охочим.
— Біля мене завжди збирається натовп людей, — веде далі Тетяна. — Я їм розповідаю, що це не фартух, а попередниця, не пояс, а крайка, не просто намисто, а коралі. І віночок не звичайний, а полтавський — чубатий, весільний.
Федченко закінчила курси художників-оформлювачів, а потім — факультет художнього моделювання та конструювання одягу Харківського механіко-технологічного технікуму.
— Ми досконало вивчали історію одягу Давнього Єгипту, народів Західної Європи. А от про український костюм у програмі навіть не натякалося, — скаржиться жінка. — Довелося вивчати самотужки. Читала українських класиків, книжки з етнографії, фольклору, народознавства.
До цьогорічного Сорочинського ярмарку майстриня пошила кілька екземплярів одягу. Продати його має намір у день закриття. Торік українсько-канадське товариство придбало в неї два полтавські костюми — чоловічий та жіночий.
Уперше Тетяна приміряла полтавське вбрання на ляльки, які теж виготовляє власноруч. Перших м"яких звірів, казкових персонажів, вона пошила 20 років тому для сина Іллі. Далі почала виготовляти героїв зі світової історичної та романтичної літератури й одягати їх у шати різних епох. 1999 року на ярмарку в Сорочинцях Ліна Костенко купила в майстрині ляльки для онуки. Письменниця показала їх музейним працівникам столиці. Через кілька місяців ті приїхали в Котельву, придбали кілька іграшок і організували виставку в Києві.
— Мої рум"яні дівчата, стрункі парубки та козаки "роз"їхалися" по всьому світу й живуть у приватних колекціях України, США, Канади, Європи, Південної Америки, — хвалиться Федченко.
2 
35413
Коментарі