"За зустріч! Хай гикнеться тим, хто не прийшов! Сподіваюся, не востаннє з вами збираємося, — говорить перший тост 67-річна Тамара Болук із Полтави (дівоче прізвище Бойко). Після закінчення ветзоотехнікуму в Писарівщині Диканського району працювала в аптеці касиром, потім на фарфоровому заводі займалася вибіркою посуду. Має двох синів і двох онучок. — 50 років як один день пролетіли, а як усе згадаєш, стільки всього за цей час трапилося".
12 липня Тамара Болук та 71-річна Марія Котова (Щербак) із Полтави зустрілися в селі Крутий Берег під Полтавою в хаті одногрупниці 67-річної Ольги Барай (Селецька) святкувати 50-річчя випуску. На стіл ставлять молоду картоплю, салати, рибу, гриби. П"ють шампанське та вино.
За кілька місяців до цього жінки розіслали 17 листів по Росії та Україні із запрошеннями на зустріч колишнім тридцяти одногрупникам.
— Із них два листа повернулося. Значить за тими адресами вже ніхто не проживає, — каже Тамара Василівна. — Решта листів дійшла, але на них ніхто не відгукнувся. Можливо, люди або просто не відповіли, або листи отримав хтось інший. Багатьох наших уже немає в живих, за декого ми навіть нічого взагалі не знаємо.
Востаннє одногрупники зустрічалися в липні 20 років тому на території Писарівщинської школи. Тоді на зустріч приїхало 15 людей.
— Нашу зоотехнічну групу всі називали "Руб тридцять", — розповідає Марія Котова. Після технікуму жінка була головним зоотехніком Зіньківського району. Потім старшим лаборантом в Інституті свинарства в Полтаві. Має сина, онучку. — У групі навчалося 29 дівчат і один хлопець Володимир Рубель. Зараз він живе у селі Глобівка Котелевського району. Не приїхав до нас за сімейними обставинами.
За столом жінки розповідають про своє життя та долі одногрупників, згадують навчання в технікумі.
— Якось здавали ми екзамен по біології, — розповідає Марія Котова. — Переді мною викладач кільком студентам поставив двійки. Я заходжу останньою. Неймовірно хвилююся. У білеті попадаються легкі завдання: види шлунків, вітаміни та гіпноз. Відповідаю практично без підготовки. Наш викладач глухуватий, тому дівчата в дверну шпарину голосно підказують: "Вітамін А знаходиться в конюшині". А я стою за трибуною і чую: "Вітамін А знаходиться в кожушині". Починаю сміятися і не можу зупинитися. Учитель каже: "Я вам ставлю п"ятірку, але скажіть, чого сміялися". Видати дівчат я не могла, тому кажу йому, щоб ставив що завгодно, аби тільки мене випустив. У результаті поставив мені четвірку.
2 
35413
Коментарі