— Вона писала про Батьківщину, про своє дитинство й тяжку долю матері, присвячувала вірші своїм дітям та чоловікові, — розповідає про творчість землячки Любові Ольшевської, 54 роки, з Великої Багачки вчителька української мови та літератури місцевої школи Ольга Голокоз.
Поетесу поховали 14 вересня. Жінка 20 років хворіла на поліартрит. Раніше працювала вихователькою в дитсадку "Дзвіночок", пішла на пенсію за станом здоров"я.
— Після народження сина Романа в неї почало крутити руки й ноги, — пригадує чоловік Павло Ольшевський, 54 роки. — Спершу обпиралася на палицю й милиці, а тоді пересіла на візок. Її рятували вірші. Останні півроку Любу мучили трофічні язви на ногах. Навіть лежати не могла. Спала, сидячи за столом із ручкою і зошитом в руках.
Свою першу збірку "Мелодія добра" Ольшевська видала 7 років тому. За два роки вийшли — "В пелюстках надій", "Сніг у жовтні" та поема "Марія". Частину книжок жінка безкоштовно роздавала школам і бібліотекам району. Остання робота поетеси — макет віршованої абетки в малюнках для 3-річного онука Владислава. Її за власний кошт видадуть донька-журналістка Наталія зі своїм чоловіком. 24-річний син Ольшевської Роман працює ветеринаром.
5 
35413
Коментарі