Прошу опублікувати на сторінках газети відкритого листа до прем"єр-міністра та голови Верховної Ради.
Шановні пані Юлія та пан Арсеній! На жаль, поспілкуватися з вами в інший спосіб не є реальним. Усі листи, написані мною, ваше вірне оточення відфутболювало назад по інстанціях — спочатку в область, потім — у район.
Я — проста людина, інвалід першої групи (перелом шийних позвонків), 20 років прикутий до ліжка.
Багато різних питань намагався я з"ясувати. Я запитував, яка сума оплати людям, котрі доглядають інвалідів. Бюрократична машина дала відповідь, яка спочатку ошелешила, а потім викликала таку бурю негативних емоцій, що на душі боляче й гірко донині. Сума оплати — 9 грн на місяць!!! Хотілося б глянути у вічі тому "жалібнику-доброзичливцю", який вирахував і запропонував таку суму й запитати, чи він хоча б раз у житті бачив повністю паралізовану людину, яка не може самостійно навіть їсти, не говорячи вже про інші фізіологічні потреби, і чи уявляє він, яка це каторжна праця вдень і вночі — догляд за калікою.
Ви, шановні, скажете, — все по закону. Не потрібен такий закон нікому. Закон, який сміється над людьми, принижує їхню гідність. Запропонуйте будь-якому своєму клеркові, який, крім приготування кави, нічого бруднішого не робив, працювати за 9 грн не в місяць, а в день. Упевнений, ви його більше не побачите. Усі ці закони — ваше дітище і змінити їх на краще можете також тільки ви!
Вибачте, але 9 грн не вистачить навіть на мотузку й мило.
Ще питав, чи маю я право на пільгове придбання автомобіля для інвалідів. Дали відповідь — ні. От якби в мене працювали руки і сам міг управляти авто, тоді — так. Якби в мене все було гаразд із руками, то я міг би пересуватися хоч якось. А з відповіді виходить — лежи мовчки й не рипайся. А як же таким, як я, шановна Юлія Володимирівна (це ж постанова Кабміну) вибратися за межі своїх поселень, хоча б у соцзабез чи лікарню, які знаходяться за 30 км? Навіщо ви так грубо розділили інвалідів? Виходить, що таким, як я лишається лише одне — лежати та чекати смерті. Ми не пікетуємо держустанов, не оголошуємо голодувань, тому про нас і згадують лише раз на рік (день інвалідів) у 5-хвилинному ролику випуску новин, а потім нас знову не існує.
Тисячі чиновників розкатують на дорогущих іномарках за державний кошт. І все це — фізично здорові та багаті люди. А от для злидня-інваліда немає коштів навіть на поганеньку "таврію". Де ж справедливість? Усі ж ми під Богом ходимо. Хоча за ваші недоторканні тіла я спокійний. Із такими зарплатами та банківськими рахунками, вам не загрожують ні холод, ні голод та й медобладнання для вас найкраще, в найкращих клініках. Але, крім тіла, існує ще й душа, якій відповідати за все перед Всевишнім Суддею!
Із повагою І.П. Лобода, с. Качанове Гадяцького р-ну
3 
35413
Коментарі