На центральному кладовищі Полтави в поминальний понеділок правили загальну панахиду. Потім бажаючі запрошували священика прочитати заупокійні молитви за їхніх родичів.

75-річна Марія Мякушко на могили сина і свекра принесла цукерки, сало, солоні огірки, ковбасу.

— Зараз підійдуть донька й онучки, пообідаємо, — каже. — Беріть цукерки за Царство Небесне.

Здавна в неділю чи понеділок, за тиждень після Великодня, українці приносять на кладовище крашанки, паску. Раніше роздавали коливо — пшеничну кашу з медом, аби люди помолилися за померлих. Зараз кладуть на могили цукерки, печиво, яйця. Усе це збирається.

Місцевий Олексій Чаруковський, 52 роки, поминальний понеділок щороку проводить на кладовищі. Він збирає гостинці. Чоловік займається цим із дитинства.

— У нас у сім"ї було восьмеро дітей. Батько — інвалід, жив з однією легенею. Мати одна працювала, — розповідає. — Усе життя рахували кожну копійку. От і бігали дітьми на кладовища, збирали гостинці.

Відчиняє огорожу. Заходить і бере з могили цукерки та печиво. Виходить, зачиняє за собою хвіртку.

— Назбираю сьогодні їжі — на два тижні вистачить, — каже, витираючи під кепкою піт. — Бідність наша і тут позначилася. Років п"ять тому люди клали і ковбасу, і сало. А тепер тільки цукерки та яйця.

Чоловік працює прибиральником технічних приміщень на заводі газорозрядних ламп. Отримує зарплату 500 грн і 300 пенсії за інвалідністю.

За одну ходку, пояснює Чаруковський, можна назбирати майже 20 яєць і 2 кг цукерок.

— Але треба облазити все кладовище. Крім мене, ще багато ходять, — зітхає. — Думав зробити два заходи, проте сили не вистачає. Зараз дозбираю і піду додому.

×