У сезон збору грибів їх продають відрами біля траси. Окремі торгують консервацією. За п"ятилітрове відро білих грибів просять до 50 грн, польських — 35–40 грн.

Жителі Кобеляк виносять гриби на узбіччя траси Київ—Дніпропетровськ. В окремі дні на 20-кілометровому відрізку шляху можна налічити до 30 продавців.

— Найкраще беруть білий гриб, — розповідає 40-річний Олександр із Кобеляк. — Купляють в основному кієвляни і дніпропетровці. Столичні кажуть: у нас білого, як грязі. Но ми його в Кієві не берьом. Господін Чорнобиль сдєлав своє дєло. Із Дніпропетровська тоже домашній гриб бояться їсти. А в нас екологія чиста, от вони й купляють.

Біля Олександра паркується чорний джип "ауді". Чоловік швидко викладає з відра почищені маслюки. Відро з білими вже стоїть біля дороги.

Водій навіть не дивиться в їхній бік. Переходить дорогу та йде до лісу.

— От жлоб, їздить на тачці за 100 штук "зелених", а на гриб йому дєнєг жалко, — бурмоче Олександр. — Ну нічо, хай пошукає, в тому лісі й грибниці білої немає.

На узбіччі дороги біля Малої Рублівки на Котелевщині подружжя Дроздів — 24-річний Олександр та 18-річна Назіра — торгують грибами із "москвича". Збирали їх за 15 км від села.

— Покупці просять, щоб маслята чищені були. Із цих грибів треба обдирати слизьку шкірку на шляпці, а це морочна робота, — пояснює Олександр.

П"ятилітрове відро почищених маслят продають за 30 грн. Нечищені дешевші на 5 грн. За день подружжя вторговує майже 100 грн.

Біля зупинки в Малій Рублівці торгує Світлана Швець, 44 роки. Вона бібліотекар, але роботи в селі не має. Жінка збирає гриби вже п"ять останніх років, як повернулася в Малу Рублівку з Донецька. Два роки тому на вторговані гроші купила телевізор. Цей рік хоче придбати моторолер.

На пеньку стоять півлітрові банки. Банка білих — 25 грн, маслят — 20 грн. Жінка має постійних клієнтів.

— На таких крутих машинах до двору під"їжджають, що й не снилося, — каже Світлана. — Откривають при мені одну банку, пробують гриби, а потім усі забирають.

Робочий день грибників починається о п"ятій ранку і закінчується після заходу сонця. Якщо гриби зібрані, їх продають навіть у дощ. Запевняють, товар специфічний, довго не зберігається.

— У цьому году для білого погана погода була, — роз"яснює кобелячанин Олександр. — То засуха, то ночі холодні. По-настоящому сезон почався тільки недавно. Пішов весь гриб — і білий, і маслюк, і зеленуха. Тіки вдарить приморозок — і білого вже не буде.

Міліція, за словами самих грибників, їх не зачіпає. Інколи приїжджають чоловіки в погонах. Наберуть грибів. Кажуть, що то "для начальства".

— Брешуть, — упевнений один із грибників Сергій. — Їх начальник у мене регулярно скупляється і платить гроші, як і всі.

Грибники говорять, якщо не буде сильних морозів — гриби родитимуть до нового року.

У Семенівському районі найбільше грибне місце — колишній Досаафівський автодром у селі Тарасівка. Місцеві там збирають печериці.

У Милорадовому знайшли 9-кілограмового дощовика

— Тиждень тому охоронці нашого підприємства, коли об"їжджали територію, в селі Милорадове Котелевського району знайшли гриб. Такий великий, що руками не охопиш, — розповідає 28-річний слюсар Полтавигазвидобування Віталій Гасан.

Гриб привезли на пост охорони. Там зважили. Він має понад 9 кг. Гасан говорить, охоронці самі його їсти не стали.

— Їм таке заборонено, — зауважує Віталій. — А вдруг хтось би отравився на роботі. Начальника охрани винуватили б.

Два дні дощовик лежав на підприємстві. Із ним усі фотографувалися. Потім охоронці віддали його місцевим жителям.

У понеділок, 6 жовтня, ще один із працівників підприємства Олександр Журбін, 48 років, біля ставка в селі Милорадове також знайшов чотирикілограмового дощовика. Чоловік приніс показати гриб колегам. Планує забрати його додому та засмажити.

Інна МОСКАЛЬЧУК

×