У пошукову службу редакції "ГПУ" звернулася Ніна Бараненко із села Солошине Кобеляцького району. Вона просила розшукати свою подругу Ольгу Микитенко. Донька Ольги, Ніна Лук"янець, написала в редакцію, що мати померла 15 років тому.

Три роки Ніна Бараненко та Ольга Микитенко навчалися в Полтавському сільськогосподарському технікумі на агрономів-плодоовочівників.

— Ми жили в одному гуртожитку. Були як сестри, — схожі за фігурою й зростом. Нас навіть часто плутали, — згадує Ніна Бараненко, 67 років. — Було получимо свій 21 руб стипендії, купимо однакові платки та кофти і йдемо на танці. А пришлють наші мами якусь посилку з продуктами чи одягом — все ділили на двох.

Після закінчення технікуму Бараненко працювала агрономом-хіміком у колгоспі в селі Вільховатка Кобеляцького району, Микитенко — бухгалтером у колгоспі в селі Андріївка Хорольського району.

— Через три роки після навчання вона приїжджала до мене у Вільховатку. А тоді зв"язок між нами обірвався — кожну закрутило своє життя. Телефонів у нас не було, та можна було хоч пісьма писати — тепер так жалію, — схлипує жінка. — А вона ж і доньку свою назвала на мою честь.

Ольга Микитенко померла в 47 років від раку молочної залози.

— Навіть до пенсії не доробила. Зробили операцію, а через рік її не стало, — розповідає донька Микитенко Ніна Лук"янець, 37 років. Вона працює лаборантом у Семенівській райлікарні, має двох дітей. — Мама була доброю й мудрою. Любила вишивати й в"язати. Більше таких людей я в житті не зустрічала.

Чоловік Микитенко Григорій помер три роки тому. Старша донька Валентина з чоловіком та двома дітьми живе в Росії.

— Мої обидва чоловіки повмирали. Діток Бог не дав. Лишилася зовсім одна, — сумує Ніна Бараненко. — Одна в мене розрада — рослини. Весь двір у деревцях та квітах. У мене їх до сотні видів. Так надіялася, що Олечка до мене приїде і я покажу їй всю цю красу. Не встигла. Тепер хоч на могилку її сходжу.

Валентина ІЩЕНКО

Шукаєте рідних і близьких людей, колишніх однокласників чи одногрупників, з якими втратили зв"язок, — тоді надсилайте свої історії, фотографії до "Пошукової служби "ГПУ". Вкажіть зворотну адресу, контактні телефони. Ми зв"яжемося з вами, коли людина відгукнеться.

Листи надсилайте на адресу: "Пошукова служба "ГПУ", Полтавська редакція "Газети по-українськи", офіс 201, вул. Гоголя, 20а, м. Полтава, 36011.

Якщо ви побачили знайоме прізвище, будь ласка, скажіть людині, яку розшукують, чи повідомте до редакції.

Доки приймаємо оголошення про пошук людей на Полтавщині, Вінниччині, Львівщині та Черкащині.

Голівець Надію Йосипівну шукає старша рідна сестра Клименко Ніна Яківна із села Розсошенці в Полтаві.

"Народилася я 1958 року в селі Васильки Лохвицького району. У нас у сім"ї було три сестри, я — середня.

У війну нашу матір Зінаїду Харитонівну Голівець забрали в Німеччину. Через це вона захворіла на шизофренію. Її позбавили прав материнства і відправили в Рашівський психоневрологічний інтернат у Гадяцькому районі. Там вона і померла в 50 років. Про неї більше я нічого не знаю.

Нас порозпихували по будинках-інтернатах.

Старшу сестру Ліду я знайшла. Вона живе в місті Владивосток у Росії.

Мене всиновили люди в 12 років. Мої батьки померли, і я хочу знайти свою молодшу сестру Надю, яку не бачила із самого її народження. Її маленькою забрали і всиновили чужі люди. Коли їй виповнилося 15 років, вона приїздила в село і розшукувала мене. Але односельчани не знали, де я живу. Нині сестрі 40 років.

Допоможіть знайти сестру".

Рожук (до заміжжя — Жиділіна) Любов Іванівну шукає рідний брат Жиділін Володимир Іванович.

"Рік її народження — 1950, вересень. Жила в Харкові на вул. Рибалка, 47в, кв. 195. Ось уже майже 20-й рік не можу її знайти, пишу листи за цією адресою, і ніхто не відповідає. Допоможіть, будь ласка, знайти рідну сестру".

×