Улітку робочий день у сім"ї Крайник із Красного Кобеляцького району розпочинається перед шостою ранку і триває до 21.00. Родина торгує овочами поблизу траси Дніпропетровськ–Київ, що пролягає через село.
Овочівництвом у Красному займаються багато людей. Переважно вирощують помідори, солодкий перець і баклажани. Продавати їх селяни почали із середини 1990-х, коли розпалися колгоспи й багато хто втратив роботу.
— Займатися ж чимось треба, — пояснює 40-річна Надія Крайник. Вона ніде не працює. — Зайвий прибуток сім"ї не завадить.
Жінка обробляє 15 соток городу. Пробурили з чоловіком свердловину. Насос "Ворскла" подає воду з 15-метрової глибини. Нею поливають грядки з овочами.
За відро відбірної картоплі на трасі у Красному просять 20 грн — 2 грн/кг. Скільки ж коштують і огірки. Перець і баклажани дешевші — від 12 до 15 грн за відро. Їх беруть найбільше.
Торгує овочами Крайник із липня по жовтень. Узимку продавала картоплю і капусту. В середньому за день жінка заробляє 100–150 грн. Минулого літа її прибуток становив 12 тис. грн. Люди старшого віку виносять на продаж лишки зі своїх городів. Вони заробляють менше.
— Ми ж уже з ціпочками, за молодими не вгонимося, — бідкається 75-річна Ніна Маліс.— Та й яка там торгівля, не беруть нічого.
Часто скупляються водії-далекобійники та білоруси
— Люди трапляються різні, — зауважує Надія Крайник. — Одні й ціни не питають. Роздав пакети, сказав, чого насипати, віддав гроші й поїхав. "Почьом — мені всьо равно" — каже. Другі ж усю душу вимотають.
Біля жінки зупиняється джип "тойота". Із нього виходить чоловік і говорить: "Ох і золоті у вас овочі, дівчата. Я приїхав із Херсона відпочити на березі вашої Ворскли. Класно у вас. Вип"ємо ваш гемергес (самогон. — "ГПУ"). А як закушувати салом та вашим перцем — казка!
Цього року овочі продавати важче. Минулого літа їх скупляли дрібні оптовики. Тепер вони в Красне не приїжджають.
— Навєрно, бензин дорогий. От і не літають "льогкачі", — зітхає Маліс.
Часто скупляються в селі водії-далекобійники та білоруси, що повертаються з відпочинку на Чорному морі. Але цього року вони беруть овочів значно менше. Пояснюють, що їх не пропускає митниця. Та й супермаркетів із централізованим завозом у Білорусі набудували.
Поруч із Надією Крайник продає перець і баклажани 15-річна Лілія Шерстюк. Дівчина навчається у місцевій школі, а влітку допомагає батькам.
— Нада ж і на школу заробити. Батьки збирають, а я продаю, їм трішки легше, — розказує дівчина. — Торгувати подобається. Тільки нуднувато, бо друзів поряд немає. Вони теж займаються овочевим бізнесом. Возять помідори в Кобеляки, Комсомольськ, Кременчук.
— Дівчата, часник є?— запитують із чорного "лексуса".— Я на свіданіє їду, часник нужен.
Власник авто купує у Маліс 5 кг часнику.
— Воно невгадано. Учора я спродалася на 80 гривень, а в п"ятницю — на 480, — згадує Крайник. — Цього року думаю заробити більше, ніж торік. Урожай дозрів добрий, продавати є що. Може, й на 15 тисяч вийду.
8 
35413
Коментарі