У понеділок Марфі Борулі з села Крутий Берег під Полтавою виповнилося 100 років. Із днем народження приїжджав вітати губернатор області Валерій Асадчев. Подарував їй ковдру та комплект постільної білизни.
Марфа Василівна ходить із ціпком. Скаржиться лише на запаморочення, у жінки склероз.
— Сама щоранку вмиваюся, одягаюся, підмітаю біля ліжка, — каже Боруля. Вона сидить на застеленому новою ковдрою ліжку.
— Мати самостійна. До вечора гуляє на вулиці. Коли тепло, любить сидіти біля двору, — говорить донька Галина Яківна, 80 років. Вона живе з матір"ю. — Інколи пере свої речі. Я їй нічого не кажу, хай занімається.
Насправді Марфа Василівна народилася 25 липня 1908 року. Але при видачі паспорту помилково записали 20 жовтня 1908-го. У сім"ї вона була старшою серед п"яти дітей. Матір померла, коли їй було 7 років. Марфа єдина з дітей не отримала освіти. Замість того, щоб ходити до школи, вона поралася по господарству, куховарила для молодших братів та сестри.
1928 року Марфа вийшла заміж за Якова Борулю з Крутого Берега. Вони виховали трьох дітей — Галину, Ольгу та Бориса. Ще дві доньки, яких назвали Зінами, померли малими.
— Першого ж дня, коли почалася війна, батька забрали в частину. Мати залишилася з трьома дітьми, — продовжує Галина Боруля. — Спершу він був на Дублянщині, потім його перевели в Мачухи. Раз йому вдалося відпроситися та прийти всіх нас побачити. Він до нас забіг, попрощався. Мама його провела до вільхи, й він пішов доганяти свою частину. Більше ми про нього ніколи не чули.
В окрузі Марфу Борулю знають як цілительку. Вона вишіптувала зубний біль, дитячий переляк, рожу, загоювала рани, знімала біль.
— У неї є якийсь дар. У дитинстві неподалік від мами жила одна бабуся, наша родичка. Вона всім шептала. Її власні діти за це лаяли. А наша до неї приходила, коли та людей лікувала. Бабуся їй каже: "Марфуша, поможи мені". Так вона їй потроху допомагала, — веде далі Галина Яківна.
Сильніше дар проявився після війни, коли Марфа робила ланковою. В одного з робочих заболів зуб. Вона приклала до хворого руку і біль зник. Відтоді до неї всі почали ходити.
— Якось сильно я поранила палець і там зібрався гній. Рука аж посиніла. Лікарі хотіли палець різати. По дорозі з лікарні зайшла до баби Марфи. Та мені пошептала. До вечора рука стухла, — згадує односельчанка Ольга Барай, 68 років. — На другий день, коли в лікарні хотіли чистити палець, лікар каже: "Ух, какая чистенькая ранка!".
У Марфи Василівни з дітей залишилася тільки Галина. Є ще онука, двоє правнуків та троє праправнуків. У сім"ї довгожителів не було. З їжі Марфа Боруля їсть усе, окрім свинини. Боїться, що підвищиться тиск.
2 
35413
Коментарі