Тривалий час жителька Великої Багачки 51-річна Людмила Бабенко хворіла на ревматизм серця. Лікувалася в клініках Полтави, Харкова і Києва. Приймала безліч різноманітних медпрепаратів вітчизняного та закордонного виробництва. Але стан здоров"я дедалі гіршав.

— Коли отекли руки, ноги і лице — думала, що буду вмирати, — пригадує жінка. — Мене вже й додому привезли. Готувалися. Та видно Бог змилостився і послав у руки газетну статтю про систему загартування росіянина Порфирія Іванова. Відтоді почалося моє відродження.

Це було 17 років тому. Нині жінка має гарний вигляд, струнка, підтягнута.

— Прочитавши книги Іванова, Поля Брега, Малахова, почала займатися оздоровчим комплексом, — розповідає Людмила. — До нього входять фізичні вправи, водні процедури, дієта й очищення організму. У перші дні самостійно проходила по 200 метрів. Згодом збільшувала навантаження і за рік довела цей показник до трьох кілометрів. Кожного ранку обливалася холодною водою. У харчуванні віддавала перевагу овочам і фруктам, нежирним видам м"яса. Зовсім відмовилася від цукру і здоби. Крім цього, робила і нині роблю по середах і п"ятницях розгрузочні дні. Тобто п"ю кип"ячену воду або нежирний кефір. Натщесерце випиваю по 80–100 міліграмів власної сечі. Беру середню порцію. Регулярно при допомозі оливкової олії та яблучного натурального соку очищаю печінку і кишечник.

Після дворічних оздоровчих занять Людмила Василівна поїхала до столичних лікарів.

Натщесерце випиваю по 80–100 міліграмів власної сечі

— Вони були здивовані: ревматизму серця як і не було, — згадує жінка. — Однак я продовжила оздоровчі сеанси. Більше того, кожного ранку, у будь-яку пору року разом із прихильниками здорового способу життя купаємося в Пслі.

— Нас у групі семеро, — каже колишня медсестра Ніна Гордієнко, 50 років. — Об"єднує єдина мета — поліпшити здоров"я.

Шоста ранку, –2°С. Біля берега річка Псел укрилася льодом.

— Зараз крига гостра, як скло, — каже лікар райлікарні Світлана Біленко, 50 років. Товстою палицею вона розбиває лід. Каже, щоб не порізати ноги.

У купальниках жінки вишикувалися шеренгою вздовж берега. Дружно піднімають догори руки й обличчя. Просять у Бога здоров"я, благополуччя і гарного настрою. Повагом ступають у воду. Тричі пірнають і виходять на берег.

— Враження таке, що занурилася не в холодну воду, а в окріп, — переводить подих 50-річна Тамара Семиніг. — Тіло аж горить. Наче хтось натикав у нього мільйони маленьких голочок. Відчуття не можу передати словами. Це треба спробувати самому.

Жінки, не витираючись, швиденько одягаються і приступають до виконання фізичних вправ. Зарядка триває 30 хв. Потім дружно підтюпцем біжать по домівках. Наступного дня вони також зустрінуться на річці о 6.00.

×