Минулої п"ятниці вперше вручали обласну премію імені письменника Леоніда Бразова.

В актовій залі Полтавського педуніверситету людно — у студентів-філологів нині немає занять. На сцені монітор, на якому демонструють фотографії Бразова.

— Саме завдяки Леоніду я стала тим, ким є зараз, — каже лауреат у номінації "Драматургія" за п"єсу "Третій", перший міністр культури України 1991–1992 років Лариса Хоролець. — Бразов усе життя був для мене взірцем.

Цього року конкурс пройшов у 5 номінаціях. За книгу "Стерня" в номінації "Поезія" переміг Анатолій Гальченко. За досягнення в галузі "Літературознавство" — Анатолій Дяченко. Микола Костенко — в категорії "Проза". За книгу "Невгамовний світ навіки" в номінації "Публіцистика" — журналіст і краєзнавець Іван Наливайко. Письменникам вручили по 1 тис. грн.

— Гроші витрачу на видання своєї книги "Сонячна стежина пам"яті", — розповідає 84-річний Іван Наливайко. — Ми з Бразовим народилися в один день. Сьогодні Леонідові було б дев"яносто. Цього ж дня День української писемності.

Церемонію завершила донька Леоніда Бразова, доцент педуніверситету Лариса Безобразова. Від народження її батько мав прізвище Дудченко. Після смерті рідного батька його всиновив Петро Безобразов. Псевдонім "Бразов" з"явився випадково. На війні вірш для друку в газету він передавав через телефоніста. Той недочув прізвище. Тож і вийшов "Бразов". Письменник написав 20 томів прози. Його книги вийшли загальним тиражем понад 700 тис. примірників.

— У школах вивчають повість батька "Тамрі", яка написана й названа на честь нашої собаки, — каже Лариса Леонідівна. — Передаємо книжки в школи та бібліотеки.

×