25-річний Олег Алексєєв працює лікарем-інтерном у відділенні хірургії обласної лікарні. Шість років хлопець навчався в Українській медичній стоматологічній академії в Полтаві за рахунок державного пільгового кредиту на навчання. Нині повертає його частинами.
— Я вступав на безкоштовне навчання, але не пройшов за конкурсом — не добрав двох балів, хоча мав золоту медаль. Довелося йти на платне навчання, — згадує Олег. — Тоді рік навчання коштував 3,8 тисячі гривень. У нас таких грошей не було. Моя мама — технолог харчової промисловості. Працювала за копійки у приватній пекарні. Батько був на пенсії. Він — миротворець ООН. Воював у Югославії, Косові, Сьєрра-Леоне, Афганістані. Сестра навчалася в Одеському економічному університеті. Двох студентів важко було утримувати.
У брошурках із правилами вступу Олег прочитав про державний кредит на навчання. Написав заяву на ім"я ректора.
— Тоді такі позики були лише теорією, їх ще не видавали. Три роки батьки платили за мене, — продовжує. — Коли був на четвертому курсі, цей кредит забажали вже 80 студентів. А могли дати лише п"ятьом. Враховували результати навчання й матеріальний стан. Тоді батько як учасник бойових дій написав прохання прем"єр-міністрові. І мене внесли в список.
Четвертий рік Алексєєв вчився за державний кошт. Але гроші на рахунок вузу перерахували лише через рік.
— Під час сесій через несплату за навчання мене не допускали до іспитів. Доводилося у фінансовому відділі брати підтвердження, що мене кредитує держава. Було — о десятій екзамен, а о дев"ятій я ще в ректора беру дозвіл на його складання, — каже чоловік.
На три роки навчання Олегові виділили 11,4 тис. грн.
— Такі кредити держава видає з розстрочкою на 15 років під три відсотки річних. Їх студенти повертають через рік після навчання, — пояснює проректор стоматакадемії Людмила Презло. — Наприкінці року ми подаємо кількість бажаючих взяти позику. Туди додаємо ще кілька заявок про запас для абітурієнтів. У першу чергу забезпечуємо сиріт, дітей із малозабезпечених і багатодітних сімей. Щороку вони повертають п"ятнадцяту частину позики.
Минулого літа Алексєєв виплатив першу частку боргу.
— Мав заплатити 1102 гривні. Але віддав трішки більше — півтори тисячі. Хочу швидше розрахуватися, — розповідає Алексєєв. — Хоча тепер ще за інтернатуру плачу. На неї кредиту не дають. Стараюся підробляти з друзями на євроремонтах.
24-річний Сергій Холодняк із села Воронинці Оржицького району за державний кошт вивчився на бухгалтера в Полтавській державній аграрній академії. Нині він працює за спеціальністю в місцевій сільраді.
— Якщо молодий спеціаліст п"ять років пропрацює в сільській місцевості, гроші він не віддає, — говорить головний бухгалтер аграрної академії Ніна Карпенко, 47 років.
Батько Холодняка ніде не працював, а мати викладала російську мову та зарубіжну літературу в місцевій школі.
— На п"ятому курсі дізнався, що в нашій сільраді звільнилося місце бухгалтера. Перейшов на індивідуальну форму навчання, — розповідає Сергій. — Щороку я надаю довідку вузу, що дійсно тут працюю. Інакше довелося б повертати всі 12 тисяч гривень позики.
В аграрній академії оформили кредити 26 студентам. У педуніверситеті — 28.
— Їх не спішать брати, бо все одно доводиться повертати. А ми маємо це контролювати, хоча то банківські функції, — скаржиться Карпенко.
8 
35413
Коментарі
1