Степан Близнюченко із села Дружба Решетилівського району помер на 84-му році життя від трофічних виразок лівої ноги. Чоловік поранив її на війні у 1943 році.
— Осколок від снаряду виймали в польових умовах. Щоб не кричати від болю, батько зажимав зубами закривавлену сорочку, — розповідає донька Наталія, 48 років. Вона працює журналісткою в Полтаві. — Ми ніколи не чули, щоб тато з мамою сварилися. Він жодного разу не підняв на нас із братом руку. Міг словом навчити й переконати. Був дуже мудрим.
Після війни Близнюченко завідував місцевою фермою, працював зоотехніком, секретарем сільради та інструктором райкому партії. Дружина Галина була відмінником народної освіти. Вона померла 8 років тому. Покійний жив із 51-річним сином, учителем, Анатолієм та невісткою. Мав чотирьох онуків.
Писав гуморески, любив усіх смішити. Мав вулики. Пригощав медом хворих односельців. Щодня спостерігав за природою.
— До нього приходили люди за порадою, коли збиралися кудись їхати чи починати якесь діло. Прогнози завжди збувалися, — згадує син Анатолій, 51 рік. — Колись ми їздили до тітки в Київ, так її знайома дуже дивувалася: "Откуда в селе взялись такие интелигентные люди!".
4 
35413
Коментарі