четвер, 23 грудня 2010 17:31

Цілувати чудотворну ікону не дозволяють

Автор: фото: Наталка МОЛОДЕЦЬКА
  Відреставрована ікона святого Миколая Чудотворця (ліворуч). Праворуч — копія-реконструкція зображення святого Миколая Чудотворця з Миколаївської церкви у Диканьці, яке виконали у Харківській філії Національного науково-дослідного центру України
Відреставрована ікона святого Миколая Чудотворця (ліворуч). Праворуч — копія-реконструкція зображення святого Миколая Чудотворця з Миколаївської церкви у Диканьці, яке виконали у Харківській філії Національного науково-дослідного центру України

У неділю у Полтавському художньому музеї (Галерея мистецтв) презентували оригінал ікони Миколая Чудотворця. Перед нею ніби молилася мати письменника Миколи Гоголя, щоб після двох невдалих пологів Бог дарував їй дитину. Також представили копію зображення.

— За легендою, у XVII столітті, за часів Леонтія Кочубея, на околиці Диканьки у лісі на пні люди знайшли ікону святого Миколая, — розповідає директор музею Ольга Курчакова. — Віднесли її до церкви, але на ранок вона знову була на пні. Так було кілька разів. Кочубей трактував це диво як веління звести на тому місці Миколаївську церкву, яка є і зараз. Ікона святого Миколая виявилася чудотворною, до неї ходили багато вірян.

За радянських часів із 1963 року у церкві був музей атеїзму. Свою роботу вона відновила 1989-го.

— 40 років тому за розпорядженням обласного управління культури до фондів музею передали ікону святого Миколая. Вона була у досить бідному стані. У відповідному акті зазначили: "Попсована дошка. Великі повсюдні осипи ґрунту і фарби. Живопис майже не зберігся. Зображення збереглося тільки ліворуч", — цитує Ольга Курчакова. — Ікона не підлягала відновленню.

Харківські реставратори працювали майже два роки, ікону законсервували безкоштовно. Натомість зробили її копію за 10 тис. грн. Це третина від реальної вартості. Музей заплатив тільки за дорогі матеріали — сусальне золото, левкас (ґрунт) золочений.

За переказами диканьців, справжнє зображення, перед яким молилася мати Гоголя, Кочубеї забрали із собою 1919-го під час еміграції. Місцевий краєзнавець 72-річний Василь Скорик не вірить у цю версію.

— Свого часу поруч зі мною жив Йосип Шаповал, який був камердинером у князя Віктора Кочубея і разом із ним емігрував до Франції. Через рік Йосип повернувся в Диканьку і розповідав, що князь жив дуже бідно. І відправив його назад до сім'ї. Якби Кочубей забрав із собою ікону, міг би продати її за добрі гроші і нормально жити на перших порах. Окрім того, немає ніякого документального підтвердження, що князь забрав ікону в еміграцію.

Оригінал і копію показуватимуть у Галереї мистецтв у Полтаві до 19 січня. Прикладатися і цілувати їх не дозволяють.

Зараз ви читаєте новину «Цілувати чудотворну ікону не дозволяють». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі