Чи подобається вам рідне місто?

Людмила Король, 54 роки, безробітна з Гадяча:

— Багато новостроєк, але зразу ж все занехаюється. Бізнесмени стараються, а люди не бережуть. Іде расслоєніє общєства. У школі одні діти з мобільниками, іншим на пірожок немає. Зараз кидають сміття в пакетах навіть посеред міста. Раніш такого ніхто собі не дозволяв.

Своє життя прожили, а у внуків немає перспективи. Повна безнадьога. Грошей вчитися не буде. Допомогти ніяк.

Олена Петрівна, 59 років, бомж із Кременчука:

— У Кременчуці бродячих собак повно. На Центральному ринку не раз кусали. Зробили б якийсь притулок для нас, щоб ми могли хоча б помитися чи переночувати. Молодьож агресивна стала. Сміються з нас. Жила біля підвалу в центрі города. Люди жалувалися. Мєстноє тєлєвідініє показало мене, і це місце загородили решотками.

Бомжую 14 років. Є дочка в Кременчуці. Та вона й на порог не пускає. Почала пить, а два года тому кинула.

Тамара, 69 років, просить милостиню в Комсомольську:

— У Комсомольську ніхто не ображає. Міліціонери не сваряться. Дуже хотілося б, щоб влада зробила знижки для пенсіонерів на ліки.

Я з-під Комсомольська, живу у Власовці. Тут сиджу лише на великі свята, коли зовсім стає скрутно. Пенсії на життя якось ще є, а ось на ліки не вистачає. Я все життя пропрацювала в дитячому садочку. Була помічницею вихователя. Заробітна плата була маленька — 60–70 гривень.

×