Сьогодні місту Комсомольськ виповнюється 48 років. Це наймолодше місто Полтавщини. Комсомольчанка 66-річна Алла Бурлака однією з перших із Дніпропетровська приїхала на будівництво населеного пункту в січні 1961-го.
— Я не будівельник. По закінченню школи працювала на заводі машиністом мостового крану. Одного разу на роботі побачила оголошення: "Комсомольці, Комсомольськ-на-Дніпрі чекає на вас!". Мені було 19, я навіть не вагалася їхати чи ні. Зібрала речі та поїхала. Справжню школу будівельника довелося проходити на місці.
Ким працювали на будівництві?
— Коли приїхала, то спеціалістів будівельників майже не було. Кожен мав свою професію. Усі були будівельниками в душі, та по-справжньому стали ними лише тут. Я працювала й смоловаром, і бетонником, і каменярем, і на баштовому крані. Потім обрала для себе професію муляра-штукатура. Бувало зведуть коробку дому. Вона стоїть сіра, непримітна. Приходимо, штукатуримо, мажемо, замазуємо. А коли йдемо на інший об"єкт, будинок вже гарний.
Не лякала важка професія?
— Ні. Все було новим і цікавим. Але слід сказати, що чоловіків було більше. Вони виконували свою роботу й жінкам намагалися допомогти. Адже вона і справді було важкою.
Що запам"яталося найбільше?
— Чесність. Ми майже не зачиняли двері. Ніхто нікого не боявся. Усі були, як велика родина. Наприклад, якось вдома зламався замок на дверях. Часу й сил полагодити його не було. Робочі зміни йшли одна за одною. Коли були з чоловіком на роботі, то підпирали двері віником. Це був знак для друзів і знайомих, що нас немає вдома.
Не жалкуєте, що приїхали на новобудову?
— Якби можна було час повернути назад, то вчинила б так само. Приємно, коли через стільки років ідеш містом і радієш: у цьому будинку працювала, і в будівництво цього внесок зробила.
2 
35413
Коментарі