19 грудня в Котельві для пенсіонерів влаштували свято сімейних пар. Захід організував місцевий територіальний центр управління праці та соцзахисту населення.

— Клуб "Тепло сердець" створили торік. Хочемо, щоб люди поважного віку не відчували себе покинутими чи одинокими, — показує на пенсіонерів працівниця терцентру Лідія Ряжко, 45 років.

Ведуча в клубі представляє десять подружніх пар. Із найбільшим досвідом спільного життя називають сім"ю трактористів Миколи та Марії Міняйлів. 13 лютого вони святкуватимуть золоте весілля.

— Усього було в житті. Навіть хотіла колись його бросити, — шепоче Марія Андріївна, доки чоловік говорить до людей. — Після менінгіту Миколі сказали, що дітей у нього не буде. Жаліла я його, то й зосталися разом. Він добрий у мене.

— А я не згоден, що це найстаріше подружжя, — махає пальцем колишній військовий Леонтій Дворніков. Я в свою Світлану із третього класу закоханий. Помню, підійшов до неї на вулиці. Вона так глянула. Питає: "Де живеш?" Кажу: "Там". "Ну і живи собі там". Після школи розбіглися. У 1962-му вона мене "впіймала". От і прошу громаду рахувати мій стаж із третього класу.

Подружжя по черзі згадують, як знайомилися. 68-річний Андрій Гришко розповідає, що до своєї майбутньої дружини ходив пішки за 12 км.

— Після технікуму мене направили в Бірки Зіньківського району. А Ірина в Загрунівці жила, — розповідає чоловік. — Я там обслуговував колгоспи. Дивлюся — по вулиці дєвочка якась іде. Коса по пояс довга, чорна. Влюбився тоді. А незабаром і случай предоставився познайомитися. Вона понесла до знайомого діда-сапожника каблук до туфельки підбити. Я й прохаю: "Дідусю, із мене могорич, як затримаєш ремонт". Там він нас і звів. Нам кілька років до золотої свадьби лишилося.

Для родин проводять конкурси. Чоловіки змагаються, хто зробить найшвидше бутерброд. Чистять картоплю із найдовшим лушпинням. Розпізнають супутницю життя по руках із зав"язаними хусткою очима. Жінки нишпорять по кишенях чоловіків і шукають заховані гроші.

— Гля! — дивується Дворніков. — У мене кілька копійок упало в дірку кишені  на грудях, а вона і ті знайшла.

Подружжям вручають квіти та символічні медалі.

— Я радуюсь, что у нас есть такие хорошие семейные пары, — зітхає учасниця клубу Лідія Головко, 62 роки. — У меня никогда такого не будет. Мой муж алкоголик и пьяница.

У кімнаті зсувають докупи кілька столів. Пенсіонери дістають із пакетів приготовані вдома страви. Посередині ставлять коровай, принесений  подружжям Ларисою Александровою та Жоржем Боруком. Лідія Ряжко каже, що застілля традиційно проводять після зустрічі учасників клубу.

×